– ВІН ЗАБРАВ ЇЇ З СОБОЮ. НУ І НЕХАЙ! ЛЕГКО ВІДБУЛАСЯ: ЗНАЙШЛА БЛОКНОТ КОЛИШНЬОГО ЧОЛОВІКА, ЯКИЙ ДОПОМІГ МЕНІ ЗРОЗУМІТИ СПРАВЖНЮ ПРИЧИНУ РОЗЛУЧЕННЯ

 

Заміж виходити в 35 років я не планувала. За плечима – 2 розлучення. Але коли мій колега Олег запропонував сходити в кіно на гучний фільм, відмовлятися я не стала. Нудно сидіти вдома на самоті. Ми з’їздили в кінотеатр, Олег запропонував зайти в кафе. Ми почали стабільно вибиратися абикуди на вихідні. Через 2 місяці він, буденним голосом, запропонував з’їхатися.

Ні зізнань у любові, ні подарунків і квітів. Та й чи потрібні вони в нашому віці? Я задала питання: «У кого ми будемо жити? У тебе? »

« Можемо і у мене, тільки я квартиру знімаю.» Повисла пауза. «Ні, ти не подумай нічого поганого. Я не альфонс. Під містом у мене будинок, 20 соток землі»

« Зрозуміло. Ну добре, перебирайся до мене »- відповіла я.

І ми стали жити разом.

Все було добре, мені нема на що скаржитися. Олег виявився турботливим, ніжним чоловіком. Він возив мене на роботу на машині, ввечері ми заїжджали в супермаркет, закуповувалися продуктами, їхали додому готувати. Дивились фільм.

Мріяли про те, куди поїдемо влітку. Якось ми сиділи за столом, їли макарони по-флотськи. І Олег запропонував розписатися. Аргументів для відмови я не знайшла. Ми і так живемо разом. А так хоч законний чоловік буде, не соромно перед подругами. Одружилися. Я часом собі питання задавала:

– Чи то той чоловік? Чи не поспішила я поставити на собі хрест в 35 років?

Хотілося емоцій, напруження пpucтрастей, в ейфopії побути трохи. А не так – прісно, ​​буденно. Наче ми 30 років у шлюбі. А, може, так навіть і краще?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩