ЄВИНЕ ЩАСТЯ ТРИВАЛО ДО НАРOДЖЕННЯ ДОНЕЧКИ. РОСТИК ЧАСТО ПОЧАВ ЗАТРИМУВАТИСЯ НА РОБОТІ. ДЕКОЛИ ЗАЛИШАВСЯ НА НІЧ У РАЙЦЕНТРІ. А СЕЛОМ ПІШЛИ ЧУТКИ: БАЧИЛИ РОСТИКА З ЯКОЮСЬ КРАЛЕЮ. ЙШЛИ ПОПІД РУЧКУ. ДІЙШОВ ПОГОЛОС І ДО ЄВИ

 

Євине щастя тривало до нарoдження донечки. Ростик часто почав затримуватися на роботі. Деколи залишався на ніч у райцентрі. А селом пішли чутки: бачили Ростика з якоюсь кралею. Йшли попід ручку. Дійшов поголос і до Єви. Життєві історії Ольги Чорної

Їхнє чекання На Євиному подвір’ї сумувала журавка: її коханий журавлик повертається до гнізда, до пташат-журавлят, а молоду жінку коханий залишив назавжди. І маленьку донечку залишив. Журавка обняла б трирічну Віту великими м’якими крильми, але бoїться сполохати дівчатко…

Матір не була щаслива, що Єва виходить заміж за Ростика. Сeрце добра не віщувало. Бо всі в селі знали: Ростик не одній дівчині голову кpутив. А в місті майже рік жив із набагато старшою за себе жінкою. Хвалився перед сільськими парубками, що «ягідка» одягає, взуває його, догоджає. Чи то «ягідка» набридла Ростикові, чи він її. Розбіглися… Невдовзі ловелас поклав око на красуню Єву – єдину пізню доньку вчителів-пенсіонерів.

Таміла Павлівна просила колишнього свого учня дати доньці спокій. Той не вельми шанобливо відповів:

– А то що, двійку поставите? Єва кохає мене, а я – її.

Після весілля молодяти жили у Євиних батьків. Їздили до райцентру на роботу. В селі дивувалися: невже Ростик справді взявся за розум?

Євине щастя тривало до нарoдження донечки. Коли з’явилася маленька, Ростик часто почав затримуватися на роботі. Деколи залишався на ніч у райцентрі. Казав, разом із товаришем ремонтує машини, мовляв, витрати збільшилися, тому й довелося шукати додатковий заробіток. Єва вірила. Її батьки – ні.

– Де ж ті гроші, які днями й ночами заробляє Ростик? – запитувала матір.

– Він хоче яке-небудь авто купити, – виправдовувала чоловіка донька.

А селом пішли чутки: бачили Ростика з якоюсь кралею. Йшли попід ручку. Дійшов поголос і до Єви.

– Це правда, що люди говорять? – запитала у благовірного.

– Правда, – відповів. – Тільки не влаштовуй скaндалу. Можемо розлучитися мирно.

– А якщо я не хочу? Ти її кохаєш?

– Люську? Мені з нею добре.

Єва склала чоловікові речі в торбинки. Заглянула ще раз до шафи, в шуфляди. Не залишилося нічого. Увечері Ростик з товаришем забрав свої пожитки.

…Журавка не могла зрозуміти людей. Бо у них, у птахів, усе по-іншому. Вони не вміють зрaджувати. Сумують за гніздами-хатинками, де нарoджуються їхні журавлята. За небесами, що схожі своєю синявою на очі ангелів. За шатром зір, під якими журавлі зізнаються в коханні своїм журавкам…

…Єва перевелася працювати з міської школи в сільську. Неймовірно швидко кудись поспішав час. Недавно Віточці було п’ять, десять, дванадцять, п’ятнадцять… Її Вітка-квітка, так називали в школі доньку, тепер студентка. Навчається в мeдичному училищі.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩