БАБУСЯ СТОЯЛА БІЛЯ КАСИ З ЧЕТВЕРТИНКОЮ ХЛІБА, РОЗГУБЛЕНО НИШПОРЯЧИ У СЕБЕ В КИШЕНЯХ. ІСТОРІЯ, ЯКА НІКОГО НЕ ЗАЛИШИТЬ БАЙДУЖИМ

 

Бабуся стояла біля каси з четвертинкою хліба, розгублено нишпорячи у себе в кишенях. Історія, яка нікого не залишить байдужим.

Я нікому не розповідав цю історію. Але з віком вона все частіше стала спливати в моїй пам’яті і не давати мені спокою. Ось я і вирішив розповісти свою таємницю, таємницю зі сльoзами на очах … Може тепер стане легше. У ті далекі роки часів перебудови, важко доводилося людям. Джерело

Роботи не було, а якщо і була, зарплату по півроку не платили, а якщо десь і платили, так купити було нічого, в магазинах були порожні прилавки. Мені як то кажуть Бог допомагав. Займався я в той час невеликої комерцією, на хліб гроші які – ніякі та були.

Жила в нашому дворі бабуся, в сусідньому будинку.

Добра така, при зустрічі завжди вітається, посміхається. Здавалося б ну все у неї добре. Так я думав, поки не зустрів її одного разу в магазині. Стояла вона біля каси з четвертинкою хліба, довго стояла розгублено нишпорячи у себе в кишенях, мабуть не вистачало кількох копійок. Нарешті продавщиця зглянулася і пробила цю четвертинку додавши свої. Бабуся не перестаючи дякувати касирці потихеньку вийшла з магазину. Я вийшов за нею, і бачу …

Бабуся стоїть, жадібно відкушує від четвертинки і плaче, відкушує і плaче … У мене весь світ перевернувся … Ви знаєте як плaче душа? Моя душа плaкала. Плaкала разом з бабусею. В той день я твердо вирішив, буду допомагати бабусі по мірі можливості. Звичайно таких бабусь тисячі і тисячі, але хоча б цій я допоможу. Став я приносити їй два рази в тиждень пакети, всього потроху, батон, молоко, яблучка і т.д.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩