ЧАСТЕНЬКО З КІМНАТИ СВЕКРУХИ БУЛО ЧУТНО ТИХИЙ ПЛАЧ, АЛЕ СИНУ ВОНА ЗАБОРОНЯЛА ЗАХОДИТИ ДО МАТЕРІ. “ІНШІ СВЕКРУХИ НА ВЕСІЛЛЯ НЕВІСТКАМ ЗОЛОТО, ДОЛАРИ ДАРУЮТЬ, А ТУТ!” І З ОЛЬГОЮ МИХАЙЛІВНОЮ ВОНА НЕ СВАРИЛАСЯ. ПРАВДА, ПОСУД ПІСЛЯ СВЕКРУХИ ПЕРЕМИВАЛА. І ВІНИКОМ ЗАБОРОНИЛА КОРИСТУВАТИСЬ: ЦЕ Ж НЕ В СЕЛІ

 

«Може, і ви зі мною, мамо?»

З першої їх зустрічі Лариса чітко зрозуміла: вона в жодному разі не зживеться з цією Ольгою Михайлівною. То навіщо псувати собі ті нерви, ліпше зразу сказати про це своєму чоловікові, Сергієві. Він не дуже зрозумів Ларису: мама для нього була найдобрішою людиною у світі, але вирішив промовчати.

Ти просто її не знаєш. Ось поживете трохи разом, сама переконаєшся, що вона добра людина, – мовив.

Та що там переконуватися, Лариса уже має свою думку про свекруху. Ще відтоді, як, та не приїхала на їхнє з Сергієм весілля. Справляли його у ресторані – велике, гучне. Правда, доклали до нього грошей лише її батьки. А що ж мати Сергія?

– Я не маю звідки, діти, вам помогти, – сказала. – Живу тільки на пенсію

Лариса і сама це знала, а все одно – боляче. Як же це так, один син – і нічого. Люди ж якісь заощадження роблять.

Немовби на сміх був і подарунок від Ольги Михайлівни – відріз на плаття. Інші свекрухи на весілля невісткам золото, долари дарують, а тут – якась тканина. Навіть не признавалася нікому про цей подарунок, запхнула десь подалі у шафу.

Ще й на весілля до ресторану свекруха не з’явилася. Поїхали вони до неї з Сергієм в село на далеке Полісся. Поки блукали у тих сільських болотах, у Лариси вже і настрій весільний пропав. Поблагословила їх Ольга Михайлівна – і все. Хвора, мовляв, тиск високий, тільки що лікар пішов з хати, куди там їхати.

А тепер ось, коли батьки Лариси молодим квартиру купили, з’явилася. Не може більше одна у селі жити: недуга мучить, хату взимку обігріти нічим, до лікарні далеко, світло вимикають.

І все-таки Лариса не перечила Сергієві. Може, тому що любила чоловіка. Був красивий, розумний, добрий. Не пив, заробляв непогані гроші. До Лариси – тільки «сонечко». Де зараз такого чоловіка знайдеш? Усі подруги заздрили.

І з Ольгою Михайлівною вона не сварилася. Правда, посуд після свекрухи перемивала. І віником заборонила користуватись: це ж не в селі, що треба підмітати, пилосос для цього є. А що свекруха не так ліжка застеляє, як треба, то вона теж не винна. Їсти Лариса сама буде готувати . Як приїхала до них свекруха, то хай відпочиває.

Ольга Михайлівна відпочивала не довго. Через якийсь час почала збиратися додому.

– Що це ви надумали, мамо? Чого вам туди, у ту стару хату їхати? Чи вам зле у нас? – допитувався Сергій.

– Ні, сину, не зле. Просто додому хочеться.

Вона складала у сумку свої нехитрі речі: немодні кофтини, блузки, таких фасонів Лариса уже й на гуманітарці не бачила. Несміливо попрощалася з невісткою і з сином. І зачинила за собою двері. Лариса полегшено зітхнула.

А потім від Ольги Михайлівни прийшов лист. Незабаром ще один і ще. Писала про те, що чорниць і журавлини їм на зиму насушила. А тепер ось гриби почалися, то також назбирає. Сергій читав уголос тихі, прості слова. Дивився на Ларису, але вона не хотіла його розуміти. Знала: за цими рядками стояло одне – Ользі Михайлівні було погано там, у глухому селі.

Сергій вирішив поїхати до матері сам. Лариса не перечила. Навпаки, збирала чоловіка у дорогу, передавала свекрусі то те, то се.

– Може, і ти зі мною? – Сергій пригорнув дружину.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩