Мати Надії сама ростила двох дітей. Батько просто пішов з сім’ї, коли Надія була ще малою. Пішов батько з сім’ї дуже негарно, вивіз з дому майже всі свої речі, і навіть не залишив адреси. А через багато років Надія, потайки від мами і сестри вирішила знайти свого батька. Хотіла побачити хто він, як він живе, подивитися йому в очі. Зустріч зі своїм батьком вона ще довго не могла забути, потім знову зним зустрілася, але жодного слова не сказала мамі. Про ці побачення якось дізналася сестра

– А зараз, як вже виявилося, то мій рідний батько людина зовсім вже й не така погана, – стала мені якось розповідати подруга Надія. – Принаймні, зовсім не така недобра вже дуже, як мені доводили так багато років поспіль. Не розумію, чому я не повинна з ним спілкуватися? Ми рідня, найближчі люди, можна так сказати. Зрештою, ображатися на те, що було майже 30 років тому, в далекому минулому – нерозумно буде зовсім з моєї сторони. Я ж вже сама давно доросла людина.

Надію з сестричкою мати ростила одна лише. Батько просто пішов з сім’ї, коли Надія була ще малою, їй тоді було всього 5 років, а сестрі не було і одного року, була ще зовсім малим дитям. Пішов батько з сім’ї дуже негарно, вивіз з дому майже всі свої речі, і навіть не залишив адреси.

Як жити без батька і взагалі будь-якої допомоги – це окрема історія, навіть говорити про не хочеться. Мати все життя працювала і старалася одна для двох дітей, працювала вона постійно на двох роботах, щоб одягнути і прогодувати свою маленьку сім’ю, що їй вдавалося дуже непросто. Жили мати з двома дітьми з копійки на копійку. Обідали в садку і в школі, з одягу усі трьох носили те, що люди віддадуть, доношували один за одним речі. Від аліментів татусь бігав, як міг. Кілька разів вголос відмовлявся від дочок, говорив, що не його.

І, хоча мати по можливості намагалася відгородити дітей від усього цього, вони все одно багато чого бачили і розуміли вже добре, з дитячим інтересом підслуховуючи розмови між дорослими. Особливо старша донька, Надія. З дитинства вона не раз на власні вуха чула, що батькові не потрібна, у нього інша сім’я, інша дитина. І, звичайно, мріяла – ось виросте, вивчиться, прийде до тата вся така доросла, гарна, багата – і той, безумовно, зрозуміє, що втратив, і засипле словами каяття.

Мати Надії у свій час викреслила цю людину зі свого життя раз і назавжди. Погано про нього дітям не говорила зовсім нічого, проте всі розмови і запитання дівчаток на цю тему закінчувала відразу, навіть не починавши, адже ніхто не хотів, щом мама сумувала, тому усі, без виключення, намагалися оминати цю тему.

Все життя мати Надії прожила одна, ростила своїх дітей, обом дала непогану освіту. Дівчата вийшли заміж, народили своїх дітей. Молодша з сім’єю живе в Америці, Надія з двома дітьми і чоловіком – в столиці, поруч зі своєю матір’ю.

І ось захотіла якосб Надя зараз знайти рідного тата.

Все життя жила і не думала про нього, а тут прийшла така думка.

Просто хотіла подивитися в очі, показати, що і без нього виросли вони з сестрою прекрасними людьми. Як в тих дитячих мріях – щоб зрозумів, що втратив.

Захотіла – і знайшла, благо, знайти людину в наш час зовсім не проблема.

На її подив, батько зовсім не справляв поганого враження.

Цікавий чоловік 70-ти років, приємний в спілкуванні, розумний, начитаний, вільно користується інтернетом, має свій погляд на речі.

Зустрілися один раз, другий, третій – і чим далі, тим більше це спілкування затягує. Надія навіть не очікувала такого. З батьком Надія має багато спільного. З ним легко і приємно, вони розуміють один одного з пів слова. З мамою зовсім не так. У неї важкий характер, а з віком все тільки погіршується. Від неї Надія чує одну критику і ретельно зважує кожне сказане їй слово, і після години спілкування з мамою вона – як лимон без соку. З батьком Надія просто відпочиває душею.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩