Ось вже в котрий рік на нас надметься вся рідня і з мого боку, і з боку чоловіка. Ну не любимо ми це дійство! Завжди наступні після Великодня вихідні ми, як каже моя мама, кудись «вшиваємося», а маємо ж віддавати данину шани і йти-їхати з усіма відвідувати всі місця останнього спочинку нашої рідні, їсти-пити на горбочках. А так ми їх не поважаємо. А ми в Єгипет летимо

Не треба розповідати, що у наступні після Великодня вихідні в нашій країні традиція згадувати близьких, які вже не з нами, йти на місця їхнього останнього спочинку, їсти там паски і яйця, пити «сто грам».

Я цього ще з дитинства не розумію, чесно. І чоловік, на щастя, поділяє мої погляди. Ми серед року, у річниці чи просто так при нагоді провідуємо наших спочилих рідних, згадуємо їй підчас служб у церкві, а навіщо це робити на показ, йти їсти і пити на горбочках?..

Але наша рідня, мої і чоловіка батьки нас не розуміють.

Ось вже в котрий рік на нас надметься вся рідня і з мого боку, і з боку Назара. Ну не любимо ми це дійство!

Завжди наступні після Великодня вихідні ми, як каже моя мама, кудись «вшиваємося», а маємо ж віддавати данину шани і йти-їхати з усіма відвідувати всі місця останнього спочинку нашої рідні, їсти-пити на біля них.

А так ми їх, тобто спочилих, не поважаємо.

Ми ж зазвичай у ці вихідні або до друзів, або на природу, або в якісь цікаві місця їдемо. Цього року взагалі в Єгипет на море летимо, бо Назару випало 10 днів відпустки.

Вчора сказала про це мамі, так вона щось пхикнула і трубку поклала. Я іншої реакції і не чекала, для неї я була б хороша, якби їхала з усім натовпом рідні і везла всю свою родину їсти пасочки біля спочилих предків.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩