Того дня Валентина Гаврилівна сказала, що ноги її в цій церкві більше не буде, бо він, священик, пішов проти її волі, і підтримав нас. Як свекруха сказала, так і зробили. В нашому селі є дві церкви. Ми, як і ходили, так і ходимо в православну з Романом, а свекруха по великих святах стала ходити в католицьку, каже там священик кращий, не вказує їй як жити

Того дня Валентина Гаврилівна сказала, що ноги її в цій церкві більше не буде, бо він, священик, пішов проти її волі, і підтримав нас. Як свекруха сказала, так і зробили. В нашому селі є дві церкви. Ми, як і ходили, так і ходимо в православну з Романом, а свекруха по великих святах стала ходити в католицьку, каже там священик кращий, не вказує їй як жити.

***

Я невістка дуже терпляча, але це вже було останньою краплею.

Пів року тому ми з Романом розписалися. Весілля відклали на наступний рік, бо дуже важкий, самі розумієте.

Так як я з маленького села на границі з Польщею, то вирішили, що жити будемо у Романа. Він єдиний син. Батька давно немає. Валентина Гаврилівна відразу мені казала, що не хоче, щоб син йшов з хати, бо в селі без чоловіка дуже важко.

Я її прекрасно розумію.

Перший час ми якось ладили, але потім все змінилося. Справа в тому, що я звикла до чистоти, і не люблю, щоб в домі був різний хлам. Наприклад: газети, вирізки з рецептами, якими ніхто не користується, альбоми, зошити і перші малюнки (каляки-маляки), ще з дитинства мого Романа. Різні значки, фантики, наклеєчки.

Я звичайно, перед тим як викидати, і звільнити місце для потрібніших речей, спитала дозволу у свекрухи. Вона ж навідріз відмовилась.

– Це історія. Ось коли появляться у Ромчика діти, я і покажу їм все це. Скільки ж радості буде.

– Радості? Ви жартуєте? Радість буде, коли ви будете розглядати малюнки онуків, а не їхнього тата.

Для мене це дуже дивно, але це не найгірше, що трапилось в тому домі, відколи в ньому появилась я.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩