Юлі всього вісімнадцять виповнилося, як вона посадила батьків та бабусю навпроти себе і сповістила новину, що виходить заміж. – Ти, певно, внученько, при надії?, – сказала відразу бабуся. – А чого це так зразу? Ні, просто заміж хочу, а Антон не проти. З того часу  почали готуватися. Грошей що з одної сторони, що з іншої не було, але наречена ж вперлася: – Тільки в ресторані, і щоб лімузин обов’язково

Юлі всього вісімнадцять виповнилося, як вона посадила батьків та бабусю навпроти себе і сповістила новину, що виходить заміж. – Ти, певно, внученько, при надії?, – сказала відразу бабуся. – А чого це так зразу? Ні, просто заміж хочу, а Антон не проти. З того часу  почали готуватися. Грошей що з одної сторони, що з іншої не було, але наречена ж вперлася: – Тільки в ресторані, і щоб лімузин обов’язково

***

– Матусю, татусю, я заміж виходжу, хочу весільну сукню і лімузин біленький, в загальному, щоб не гірше, ніж у інших, – заявила Юля – дочка моєї далекої родички. Було це в кінці дев’яностих, їй всього вісімнадцять виповнилося, але як то кажуть: “хоче сильно заміж”. А ще приказка така є: захотілося нареченою побути.

Батьки спочатку були не в захваті від такої новини, думали, дочка освіту отримає, а потім вже і заміж. Але нічого не поробиш, – своєму чаду догодити хочеться.

Бабуся, мама батька Юлі, підозріло на внучку подивилася, стала розпитувати, чи не в положенні вона, Юля швидко бабулю “з підозрілими питаннями” відфутболила. Але бабуля все одно засмутилася: – Раніше каже, наречений з нареченою до весілля ні-ні…

– Ти ще згадай, що там за царя Гороха було, – відповіла Юля.

Разом з батьками нареченого, який всього на два роки старший за Анну, вирішили, що гуляти будуть вдома. Стали список страв складати, Юля все відкидає: – Що за їжа сільська, давайте що-небудь сучасне. Батько каже: – А м’ясо ми у брата купимо, навудимо шиночки, шпондерка, ковбаски домашньої.

– Так мене від вашої копченості знудить, – заявляє Юля, – не хочу я всього цього на своєму весільному столі.

Загалом, після довгих суперечок, вирішили в кафе святкувати, – Юлечка таку умову поставила.

– Та й правда, каже Стефа, Юлі мама, – на готове прийдемо і ніяких турбот.

Кафе, за проханням Юлі найкраще в місті вибрали. Ну, а адміністрація їм кругленьку суму викотила. Батько за голову схопився, батьки нареченого зажурилися, запропонували економити, Юля в сльози, – раз в житті для дітей хіба можна шкодувати грошей. Стефка – мама Юлі, запропонувала грошей позичити у родичів.

Гаразд, з їжею домовилися. Обручки наречений купив на гроші батьків своїх, – Юля з діамантом захотіла. Сукню весільну вони з матір’ю тиждень вибирали, реальну ціну за сукню і туфельки батькові не сказали, – вирішили нерви його пощадити.

Коли вирішували, які машини наряджати, на якій до церкви нареченого з нареченою везти, батько запропонував тойоту свою, хоч і не нову, але пристойну, але Юля обурилася: – Ще не вистачало! Лімузин хочу! Знайди мені  його, можна ж на прокат взяти.

– Ну, так, на тойоті ляльці весільній незручно сидіти буде, тільки лімузин подавай, – штиркнув батько.

Але дочка на своєму стояла. Довелося батькові Юлі лімузин на прокат брати, добре, що через знайомого все організували, трохи ціну спустив. Бабуся тут знову не витримала: – І що це за лімузин такий? Наша тойота в сто разів краща.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩