“А не nішов бu тu жuтu до своєї матінкu?” – ось-ось  – і я заnuтаю це у Стаса. Я вже на межі nросто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу. Його матуся перемагає. Ми не молоді, нам за 35. Мама Станіслава знає, скільки він заробляє. Отримуємо ми однаково, по 15 тисяч приблизно

“А не пішов би ти житидо своєї матінки?” – ось-ось  – і я запитаю це у Стаса. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу. Його матуся перемагає. Ми не молоді, нам за 35

Я побоююся, що не витримаю і вижену свого коханого чоловіка до його матері. Я вже на межі просто! Я люблю свого чоловіка, дорожу ним, але більше так не можу.

Ми зі Стасом не молоді, нам за 35, у нас є діти від попередніх шлюбів. Живемо разом 2 роки. Нам потрібно було починати життя з нуля, адже Станіслав платить аліменти, а ще бере свою дитину до нас на вихідні. Я не проти, адже діти – це головне в житті, як на мене.

Начебто все добре, ми дуже багато працюємо. Робота в обох дуже нелегка і фізично, і морально. Ми розуміємо, що роки минають, а потрібно купити спільну квартиру. Ми зараз знімаємо житло, а ще потрібно забезпечити дітей.

Але мама Станіслава знає, скільки він заробляє, і кожен місяць протягом двох років виманює у нього гроші!

Самие через це, ми не можемо до пуття назбирати навіть невелику суму! Його зарплата постійно “йде” до мами у кишеню.

Ось наведу приклад, а ви судіть, може я не права.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩