Ось просто цікаво, ваша молодь теж так себе безсовісно поводить? Не хочу осуджувати, але і спілкуватися з сином і невісткою тепер не хочеться навіть. Вчора такий день, а вони замість поїхати з нами до спочилих родичів, пішли в ресторан якийсь день матері святкувати і гуляти в парку, а сьогодні замість на дачу – поїхали з друзями в ліс на шашлики. А як же повага до нас, старших?

Ми інакше виховані, ми ніколи не йшли проти волі своїх батьків, поки вони були живі. Найважливіше для нас було – допомогти старшим, відзначити з ними всі важливі дати і родинні свята.

Зараз все по-іншому, хоча виховували ми наших дітей наче так само, як і батьки виховували нас…

Наша дочка багато років живе в Італії, дуже рідко додому прилітає. А син пізненько одружився, у 36 років, живе недалеко від нас, в одному з нами місті, тільки в квартирі, а ми в приватному секторі. Нам з чоловіком зараз вже по 73 роки, ми з ним однолітки, вчилися разом у технікумі, відтоді і разом.

Народилося у нас двоє дітей, виростили, дали все необхідне… І ось маємо таку «подяку».

Вчора такий день, самі знаєте, який, а вони замість поїхати з нами до спочилих родичів, пішли в ресторан якийсь день матері святкувати і гуляти в парку. Ну хіба так можна?.. День Перемоги, та ще й поминальний день, я зранку подзвонила синові і сказала, щоб збиралися, ми по них заїдемо на машині, а Діма мені:

– Мамо, яке поминання? Сьогодні день матері, зі святом тебе! Ми гуляти сьогодні будемо цілий день, а потім я дружину і доньок в ресторан веду. А ввечері можемо до вас на чай заїхати, якщо запрошуєте!

Я не запросила, сказала, що ми з батьком вже відпочивати будемо.

Ну який День матері? Ще кілька років тому про нього ніхто й не чув, а тут придумали! Невже інших свят і днів мало, аби по ресторанах походити?.. Я впевнена, що це невістка Наталя так на Діму впливає, не хоче, щоб він мене слухався, не поважає наші традиції і його під себе переробила… Прикро.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩