Ліля потикалася мордочкою в порожню миску і підійшла до Віті… Хлопчик зітхнув і відвів очі від питального погляду кошеняти, він нічим не міг допомогти. Матері не було вже п’ять днів. Мама зникала часто і Вітя звик до її відсутності. З появою Лілі самотність в порожній квартирі витримувати стало легше. – Тітонько, вам кошеня не потрібне? Поруч стояв хлопчик, років приблизно дев’яти. – Корм закінчився, грошей немає, а Мівіну вона не їсть…

Ліля потикалася мордочкою в порожню миску і підійшла до Віті… Хлопчик зітхнув і відвів очі від питального погляду кошеняти, він нічим не міг допомогти. Матері не було вже п’ять днів… І якщо пара пакетів швидкорозчинної локшини для нього ще залишалося, то для Лілі не було нічого. Витерши рукавом обличчя, хлопчик піднявся і, взявши кішечку на руки, вийшов на вулицю.

Мама зникала часто і Вітя звик до її відсутності. Якщо раніше це його лякало, то з появою Лілі, яку він підібрав у дворі, самотність в порожній квартирі витримувати стало легше. Правда, більше, ніж на три доби, мама не зникала. Вітя змирився б і з цим, ось тільки маленька Ліля хотіла їсти, а корм закінчився майже відразу.

Пошукавши по всіх кишенях, Вітя знайшов 10 гривень, на які купив кошеняті пакетик Віскаса. Але що один пакетик для голодного організму, що росте? Ліля ходила хвостиком за Вітею, але він міг зробити для неї єдине…

Ніка прийшла на ринок за овочами. Був сезон і те, що продавали люди зі своїх городів, вигідно відрізнялося від магазинних продуктів за смаком, та й за ціною теж. Вона взяла в руку великий червоний томат і, закривши очі, вдихнула аромат… Чарівний запах! Але її швидко вирвали з нірвани…

– Тітонько, вам кошеня не потрібне?

Поруч стояв хлопчик, років приблизно дев’яти з худеньким вертким кошеням на руках. Ніка єхидно запитала у нього:

– Ну і скільки ти просиш за нього?

– Анітрохи… – прошепотів хлопчик. – Просто… Просто мені годувати її нічим. Корм закінчився, грошей немає, а Мівіну вона не їсть…

– Чому Мівіну? – Розгубившись, запитала Ніка.

– Так Ролтон дорога, мені його рідко мама купує…

У Ніки затрусилися руки.

– А мама твоя де?

– Не знаю. – Хлопчик шмигнув носом.

– Сказала, що справи у неї якісь, тільки довго чогось немає. А Ліля голодна, не можна їй на вулицю, вона маленька зовсім – пропаде.

– Ліля? – Продовжувала ставити безглузді запитання Ніка.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩