Вже перед самим весіллям Галина Іванівна якось ненароком зрозуміла, що мої батьки на святкування дали мізерну суму, і як завелася. – Як так? Весілля повинні оплачувати батьки, а не наречені. А тих коштів, що дали свати, навіть на “козацький стіл” не вистачить. Буде справедливо, якщо вони, як і ми, візьмуть кредит. – Але ж вони роботяги з села. Звідки такі кошти? Святкування ледь не було скасоване

Вже перед самим весіллям Галина Іванівна якось ненароком зрозуміла, що мої батьки на святкування дали мізерну суму, і як завелася. – Як так? Весілля повинні оплачувати батьки, а не наречені. А тих коштів, що дали свати, навіть на “козацький стіл” не вистачить. Буде справедливо, якщо вони, як і ми, візьмуть кредит. – Але ж вони роботяги з села. Звідки такі кошти? Святкування ледь не було скасоване.

***

Багато хто згадує підготовку до свого весілля з приємним трепетом. Я ж, навпаки, намагаюся забути. Від спогадів тільки сльози на очі навертаються. Напередодні весілля я ледь не розлучилася зі своїм тепер уже чоловіком.

Хоч ми зараз живемо щасливо, але осад з тих пір на душі залишився. Не виходить так просто все взяти і стерти з пам’яті.

Підготовка до весілля – це звичайно фінансові витрати. Кожна пара встановлює для себе в цьому плані певну планку, відповідно до можливостей і бажань.

На той момент, я тільки закінчила університет. Працювати почала ще на 4-му курсі. Спочатку на пів ставки, а коли отримала диплом, на повний робочий день. Плюсом отримувала хорошу стипендію за відмінне навчання.

Загалом, за рік підготовки до весілля встигла накопичити деякі заощадження. Батьки мої пенсіонери, живуть в селі. На них особливо я не розраховувала. Але все одно, вони намагалися по можливості хоч якось мені допомогти і збирали гроші.

Батьки ж Кості, молоді люди, які ще працюють. На їхню думку весілля повинні організовувати батьки дітей, тобто всі витрати на організацію весілля брати саме на себе і ділити порівну, за винятком оплати за гостей в кафе. Тут кожен сам за своїх платить.

Ну ми ж в 21 столітті живемо. На мою думку, пара повинна сама фінансувати своє весілля. Ми ж дорослі, працюючі люди. А батьки вже по можливості і бажанням можуть допомогти молодим. Тому і батьків своїх я намагалася не смикати.

Збирала гроші, і прораховувала, щоб мені на все вистачило. На крайній випадок, ми з сестрою домовилися, що я скористаюся її кредитною карткою.

Моя мама дала мені на весілля 30 тисяч зі словами: “Доню, я б дала тобі побільше, але тоді у нас з батьком не залишиться грошей, щоб подарувати вам на весілля. А ще треба грошей на дорогу, щоб до вас приїхати”.

Я сказала мамі: “Дякую, мамо. Не переживайте, на все вистачить. Цими грошима я розплачуся за гостей в кафе”. Запросила я на весілля тільки найближчих родичів і кілька подруг.

А ще, через те, що їхати на весілля далеко, в інший регіон, багато хто не зміг приїхати. Мені дуже хотілося запросити ще кілька друзів, з якими добре спілкувалася, але фінансів вже не вистачало. І не вистачало якихось 11 тисяч. Я задумалася про те, щоб взяти кредит.

Мені досі соромно перед друзями, яких я не запросила. І спілкування з ними після весілля поступово пішло нанівець.

Дивитися кафе ми поїхали разом з Костею і його батьками. Коли поверталися додому, я зробила велику помилку. Душевні переживання – полилися сльози.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩