Недавно прийшов з роботи, а теща по хаті літає, навіть мене не помічає. Спершу дитячі речі на балконі розвішала, потім взялась за холодильник. – Раїса Андріївна, а вам часом не пора додому? Ви на годинник дивилися? – Та вже пізно, синок. Я вже у вас переночую, завтра все рівно Яночці допомога знадобиться. – І тут в мене ніби щось вселилось. Вже пару днів, як я живу у своїх батьків. Що далі робити – в голові не вкладається!

Недавно прийшов з роботи, а теща по хаті літає, навіть мене не помічає. Спершу дитячі речі на балконі розвішала, потім взялась за холодильник. – Раїса Андріївна, а вам часом не пора додому? Ви на годинник дивилися? – Та вже пізно, синок. Я вже у вас переночую, завтра все рівно Яночці допомога знадобиться. – І тут в мене ніби щось вселилось. Вже пару днів, як я живу у своїх батьків. Що далі робити – в голові не вкладається!

***

Об одинадцятій годині вечора дзвінок у двері, ми вже з чоловіком спати збиралися лягати! – розповідає пенсіонерка Ольга Петрівна.

– Син приїхав, на ньому обличчя немає. Чесно кажучи, здивувалися дуже, це перший раз за вісім років шлюбу він до нас ось так несподівано з’явився, попросився переночувати… Запитуємо, що ж сталося? Виявляється, справа в тещі! Днює і ночує у них, і “позбутися” її ніяк не виходить…

Теща Миколи – ще зовсім молода жінка, їй немає і шістдесяти. Але свого життя у неї немає – весь свій вільний час вона проводить у дочки, ніби як “допомагає з дітьми”.

Дітей у Миколи і його дружини Яни двоє, старшому синові чотири, другому півтора року. Яна не працює, сидить в декреті вже п’ятий рік, і за великим рахунком дуже рада, що мама приїжджає кожен день – удвох не так нудно, до того ж мати дійсно дуже допомагає дочці і по дому, і з дітьми.

Але Миколі це все, чесно кажучи, не дуже подобається.

– Ну поки теща приходила вранці і їхала ввечері, Микола особливо нічого проти не мав, – розповідає Ольга Петрівна. – Але поступово дійшло до того, що сваха залишається там ночувати через день та кожен день, і чим далі, тим більше. Того й гляди, зовсім у них оселиться. А ось це вже починає напружувати…

За словами Ольги Петрівни, Микола вже багато разів говорив з дружиною, що гості – це добре, але брати до себе маму на зовсім він не хоче. Яна погоджується – так, мами стало останнім часом якось забагато. Але зробити з цим нічого не може, або ж не хоче.

– Ну я ж не можу її вигнати, або не пустити! – ледь не плаче Яна. Вона бабуся, приходить до онуків. До того ж допомагає мені з дітьми! Без неї я б уже з глузду з’їхала, одна з двома!

Натяків, поглядів, зітхань і покашлювань сваха не розуміє категорично.

Прийшовши до дочки, вона крутиться цілий день як білка в колесі, знаходить собі справи: закінчує прасувати білизну – береться чистити картоплю, потім починає розбирати шафу, потім – мити взуття, мимохідь бере на себе дітей – то старшого, то молодшого.

Особливо активізується теща до вечора. Додому їй йти явно не хочеться, тому вона тягне час – прибирає іграшки, вішає білизну, розбирає посудомийку, починає протирати дзеркала, полички, плінтуса…

– Мамо, пізно вже, не треба, кидай все, тобі пора їхати! – каже їй Яна.

– Так-так, зараз поїду. Ось зараз дороблю тут все, приберу і буду збиратися…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩