Дівчина успішно поступила в інститут і жила в гуртожитку. Вдома залишилася мати з двома маленькими братами. Марті доводилося підробляти вечорами посудомийкою, щоб хоч трохи допомагати рідним і залишати собі на життя. Марта всією душею полюбила Віктора, дівчина була рада, що так легко і вдало, зустріла свою долю.“Від дитини позбудешся! І не корч із себе дуpoчку! Скажи, що ти не здогадувалася, що я одруженuй і маю дорослuх дітей?!” – кричав коханий, а потім до мене прийшла його дружина

З Віктором, вони познайомилися на виставці в картинній галереї. Галантний, симпатичний чоловік, відразу закохав у себе своєю чарівністю і манерою спілкування. Високий, яскравий брюнет, привертав до себе добродушним поглядом і посмішкою.

Марта, яка виросла в глухому селі, і не звикла до такої уваги до своєї персони. В цьому чоловікові було щось чарівне, він не був схожий на колишніх її залицяльників.

— Марта! Дівчинка моя, ось я, замерзла? — Віктор вискочив з сріблястої іномарки, з величезним букетів тюльпанів.

— Тюльпани? У грудні? — посміхнулася кароока дівчина.

— Вибач, але я ненавиджу запах троянд. Вони пахнуть дуже дешево і банально, — виправдовувався Вітя. — Що ж ми стоїмо? Я столик забронював. У кращому ресторані міста.

— Я думала, ми прогуляємося в парку … — зніяковіла Марта.

— Що ти? У такий мороз гуляти по вулиці? — засміявся чоловік. — Залиш це для прищавих романтиків!

Марта вже півроку жила в столиці. Дівчина успішно поступила в інститут і жила в гуртожитку. Вдома залишилася мати з двома маленькими братами. Марті доводилося підробляти вечорами посудомийкою, щоб хоч трохи допомагати рідним і залишати собі на життя.

— Як називається ресторан? — злякано запитала вона. Дівчина злякалася, що вона може там працювати, і співробітники видадуть її з потрохами.

— Цей ресторан заміський. Його назва навряд-чи про щось скаже тобі, — посміхнувся чоловік.

Так і почалися відносини молоденької, красивої студентки з досить дорослим чоловіком. Марта всією душею полюбила Віктора, дівчина була рада, що так легко і вдало, зустріла свою долю.

Через три місяці, Віктор поселив Марту в своїй однокімнатній квартирі, і давав достатньо грошей. Дівчина кинула підробіток, і зайнялася тільки навчанням.

— Коханий, це чия квартира? Я правильно розумію, ти не живеш тут?

— Правильно. Квартира моя. Зараз я змушений жити у матері, вона хворіє … Через кілька місяців, я відправлю її за кордон на лікування. Після цього ми зіграємо весілля. Ти не проти? — посміхнувся чоловік.

— Я дуже щаслива з тобою, буду чекати з нетерпінням нашого весілля! Може, ти познайомиш мене зі своєю мамою? Я можу доглядати за нею у вільний час.

— Ні, люба. Ще не до цього. Ще встигнете познайомиться, — відмахнувся чоловік.

Марта була рада своїй удачі. Адже вона навіть мріяти не сміла, що зможе знайти собі багатого, люблячого чоловіка в столиці. Вона не розуміла тільки одного: чому сусідки сидять на лавочках, цураються її і зовсім не йдуть на контакт.

«Ну й добре, мати не дарма попереджала мене, що в місті люди зовсім інші. Вона виявилася права. Головне, що у мене в особистому житті все добре, а сусідки просто заздрять моєму щастю»- втішала себе дівчина.

Якось, Марта, відчула з самого ранку нездужання. «Напевно весняний авітаміноз» — подумала майбутній лікар. «Потрібно краще харчуватися і більше відпочивати». Але через пару днів, дівчина здогадалася в чому причина нездужання, і поспішила до лікаря.

— Не знаю, чи вітати вас? — подивилася спідлоба літня жінка лікар. — Ви заміжня?

— Ні. Але скоро ми розпишемось. Скажіть, лікарю, я вагітна? — засяяла від щастя Марта.

— Так. Вісім тижнів вагітності. Дитину залишиш? Я правильно розумію? — посміхнулася сувора жінка.

— Звичайно! Ось, Вітя зрадіє!

Марта бігла додому, та й почала роздумувати, як краще повідомити коханому цю прекрасну новину. «Через два дні у мене день народження, ось тоді і піднесу йому подарунок з сюрпризом» — раділа дівчина.

— Кохана, де будемо відзначати твій день народження? Може в ресторан махнемо? — запитав ввечері Віктор.

— Ні. Давай, вдома? Будь ласка…

— Добре, мені байдуже. Я сьогодні не буду затримуватися у тебе. Потрібно приділити матері увагу, — сказав чоловік, і пішов одягатися.

Нарешті, настала знаменна дата. Марта відпросилася з останньої пари, щоб встигнути накрити на стіл. Дівчина весь день нервувала, підбираючи слова для коханої людини. «Цікаво, як Віктор поставиться до цієї новини? Напевно, зрадіє. Адже він уже не молодий, і повинен хотіти спадкоємця … »- міркувала вона.

— Марта, зі святом! Я не став витрачати час на подарунок, ось, візьми гроші, купиш собі що-небудь, — чоловік простягнув конверт і квіти.

— Дякую! У мене теж для тебе подарунок!

— Який? — здивувався Віктор.

— Нас скоро буде троє … Загалом, я чекаю дитину. Може не будемо більше зволікати з розписом? — тихо промовила Марта.

— Що? Ти жартуєш? Яка дитина? Ми так не домовлялися! Завтра ж візьмеш гроші які я подарував, і приведеш себе в порядок! А на майбутнє, слід щось зробити, щоб не вагітніти! — розсердився чоловік.

— В який порядок? — не зрозуміла Марта.

— Від дитини позбудешся! І не корч із себе дурочку! Ти надто прекрасно все розумієш! Скажи, що ти не здогадувалася, що я одружений і маю дорослих дітей ?! — Віктор пустився на крик, і буквально почервонів від злості. — Я спати! Спасибі, відсвяткували! — сказав з сарказмом.

Марта сиділа на кухні, і лила гіркі сльози. У дівчини складалося враження, що її кинули в багнюку. Не знаючи, навіщо їй це потрібно, Марта взяла мобільний Віктора і знайшла номер телефону його дружини …

На наступний день, Віктор подзвонив дівчині.

— Ти вирішила свої проблеми? — запитав сухо.

— У мене немає ніяких проблем.

— Можеш не кривлятися переді мною. До кінця тижня, ти повинна звільнити квартиру. Тобі не подобалося безтурботне життя? Повертайся в гуртожиток!

Марта не стала слухати гидоти на свою адресу, і кинула трубку. Не довго думаючи, дівчина взяла листочок з номером телефону дружини коханця, і набрала номер. Вона не знала, як її звуть, в контактах Віктора, так і було записано «дружина».

— Слухаю! — почувся владний, приємний голос.

— Добрий день! Вибачте мене … Не знаю з чого почати … — стала заїкатися Марта.

— Мила, у мене дуже мало часу. Якщо ви хотіли записатися на прийом, то телефонуйте безпосередньо в клініку.

— Я, коханка вашого чоловіка …

— І? Що мені зробити? — зареготала жінка. Ти живеш в тій квартирі? На Туполєва?

— Так! Так ви все знаєте? Як так? — мало не плакала дівчина.

— Ти зараз там? — втомлено запитала суперниця.

— Так.

— Чекай. Я через годину буду!

Марта, тремтячими руками відкрила замок і пустила в квартиру дружину свого коханця. Гостя виглядала дуже молодо, хоч і була на пару років молодша від Віктора. Вона була з «дорогих» жінок, в яких відчувалася влада і зарозумілість.

— Ну привіт! Мене звуть Вікторія.

— Марта, — прошепотіла дівчина. Вона дивилася на суперницю, як зацькований звір.

— Марта … Красиве ім’я. Скільки тобі років, Марта, і що ти робиш в квартирі мого чоловіка? — з погордою запитала Вікторія.

Дівчина не знала, що відповісти на це питання. Закривши обличчя руками, Марта розплакалась.

— Гаразд, не реви! Він щось пообіцяв тобі?

— Так. Обіцяв одружитися, як тільки відправить свою маму за кордон, на лікування. Вибачте мене, якщо б я знала, що Віктор одружений, то ніколи б не дозволила собі зустрічатися з ним …

— Але, що ти хочеш від мене? Розлучення? — Вікторія засміялася. — Так адже він все одно не одружується на тобі. Нас, крім шлюбу, тримає ще й сімейний бізнес. Я давно знаю про цю квартиру. Цей козел, все життя мені зраджує … Ти не перша тут, та й не остання …

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩