Якось Орися захотіла провідати рідних. На той момент в Україні вже росли два її внуки. Вінченцо не захотів відпускати Орисю одну, і зголосився їхати з нею. – Я ніколи не був в Україні. Поїду гляну, як у вас там люди живуть. – Сусіди не могли повірити, що Орися в село італійця привезла. Думали вони й гадали, що ж буде далі

 

Орися доглядала за літньою жінкою. Жила сеньйора одна. В неї троє синів, але всі вони жили окремо, лише по черзі приїжджали дивитися, чи все з мамою гаразд, і платили Орисі зарплату. Отримувала вона там добре, та й сама бабуся мала хороший характер. Не раз та їй масаж зробить, а вона їй зі своїх збережень за це заплатить. Знала вона про важку долю Орисі.

Вперше вирвалась вона додому на випускний Андріяни, а потім на довгі два роки затрималася в Італії. Дві доньки вже вчилися, старша Андріяна в медичний університет поступила, а молодша Улянка адвокатом хотіла бути.

На все це Орися повинна була заробити, бо більше нема на кого сподіватися. Іван звик жити без дружини. Спершу перебрався жити до мами, а згодом, як люди казали, знайшов собі якусь на себе схожу в сусідньому селі жінку, та й їздив до неї в “гості”.

Роки минали. Дівчата вже заміж надумали виходити. Треба ж квартири їм купити, щоб не побивалися по орендованих. Так і працювала вона, тільки вже у іншої жінки, бо тої раптово не стало.

В другої жінки був один син, і він жив з мамою в одному будинку. Якось сама того не розуміючи, вона закохалася в сина, який на той момент вже був дідусем, хоча й 50-ти ще не було. З дружиною Вінченцо розлучився, а Орися також майже вільна жінка, ще молода.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩