Я ніколи не працювала, бо все життя присвятила чоловікові і доньці, тому зараз навіть пенсії не маю. В свої майже 60 років я захотіла піти від чоловіка і попросила доньку мене в цьому підтримати, але вона зрадила мене і стала на сторону свого батька

 

Втім, всі його вимоги неважко було забезпечити, адже я не працювала, а сидіти годинами в інтернеті в ті роки було ще не прийнято. Тому я більшу частину дня чесно займалася будинком і побутом, а також дочкою. І білизну прасувала, і супи варила, і салати робила, а вечорами включала радіо, щоб заспокоїти чоловіка.

І дочку я виховувала не так, як нинішні матусі, сидять на майданчику носом в телефон, а сумлінно: багато розмовляла, читала, грала в ляльки, ліпила і малювала, водила в театр, намагалася розвивати. Дочка моя завжди виглядала доглянутою, акуратною і зі смаком одягненою.

Гроші на ведення домашнього господарства і на дитину мені видавав чоловік. І давав, треба сказати, цілком нормальні суми. Я завжди сама займалася покупками всього необхідного.

Чоловік особливо звіту по грошах не вимагав, проте частенько бурчав, що витрачають вони якось забагато. Втім, він завжди через щось бурчав, постійно був чимось незадоволений. За роки я навчилася не звертати на це уваги. Не за гроші б бурчав, так за дощ за вікном. Так що я слухала, кивала, підтакувала в потрібних місцях і думала про своє.

А гроші я відкладала потихеньку. Чоловікові нічого не говорила, він і не знає. Ну а що такого? Мала право, я вважаю. Відкладала те, що змогла заощадити, плюс подарунки мені якісь дарували, їх я теж в коробочку клала. Кілька разів Павло нас з Маринкою на море відправляв удвох, я і там економила.

Ну і на дрібниці я теж зайвого не витрачала. Десь куплю дешевше, ніж йому скажу, десь біля плити постою довше. Знижки відстежувала, акції всякі, розпродажі. Кілька разів валюту купила дуже вдало, плюс гроші завжди у мене під відсотки лежали. У підсумку за останні двадцять років я зібрала кругленьку суму грошей.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩