КОЛИ СВЕКРУХА ДО НАС ПРИЇХАЛА, ЧОЛОВІКА ВЖЕ ВДОМА НЕ БУЛО. ВІН ЗАБРАВ УСІ НАШІ ВІДКЛАДЕНІ ГРОШІ, І ПРОСТО ВТІК, ЗАЛИШИВШИ МЕНЕ З МАЛОЮ ДИТИНОЮ В ОРЕНДОВАНІЙ КВАРТИРІ. Я ДУМАЛА, ЩО ВОНА ПРИЇХАЛА СВАРИТИСЯ ЗІ МНОЮ. А ВОНА ЗАПЛАКАНА СТОЯЛА В КОРИДОРІ. СТОЯЛА І МОВЧАЛА. Я НІКОЛИ Й НЕ ДУМАЛА, ЩО У МЕНЕ ТАКА СВЕКРУХА

 

Здавалося я була щасливою у шлюбі. Але довго разом ми не прожили, чоловік мене кинув. Забрав всі наші накопичення на власне житло і просто втік від нас. Я залишилася одна на орендованій квартирі з шестимісячною донькою на руках.

Я незнаю як, але моя свекруха, дізнавшись про це першою, приїхала до мене на квартиру. Я думала, вона зараз сваритися зі мною буде, а вона, лиш переступивши поріг, скомандувала мені:

– Збирай усі свої речі, переїдеш з онучкою жити до мене.

Я спробувала відмовитися – мені було дуже незручно. Ми зі свекрухою мирно не жили вже кілька років. Жодна з нас жодного разу не чула від іншої жодного доброго слова. Були лише постійні докори та образи. А тут, дізнавшись про моє важке становище, мати чоловіка виявилася єдиною, хто протягнув мені руку допомоги.

Навіть моя власна мати сказала, що в її будинку для мене з дочкою немає зараз місця зовсім, самі і без того тісняться. Проти була моя старша сестра, вона зі своїми дітьми весь час живе у мами, і мама все життя танцює під її дудку, мама завжди підтримує думку сестри.

– Дякую вам дуже, Людмила Анатолівна. Я буду Вам дуже вдячна, – ледь видавила я з себе.

Це був перший раз в моєму житті, коли я сказала “дякую” свекрусі від щирого серця. На той час, вона виявилася єдиною людиною, на яку я могла розраховувати.

– Та облиш ти все це! Ви ж мені не чужі, – сказала вона, і забрала свою внучку з моїх рук. – Підемо, красуне. Мама нехай збирає ваші речі, а ми не будемо їй заважати. Поїдеш жити до своєї бабусі, сонечко? Звичайно, поїдеш. Бабуся буде розповідати тобі казки на ніч, ходити з тобою гуляти, заплітати тобі твоє пухнасте волосячко.

Слухаючи ніжні слова свекрухи, я не вірила своїм вухам. Вона завжди говорила, що дитина не її сина, і що вона навіть близько не підійде до мого “кодла”.

Я швиденько зібрала усі свої речі, які були у квартирі, і в той вечір ми переїхали до свекрухи. Людмила Анатолівна звільнила для нас найбільшу свою кімнату, а сама перебралася в маленьку. Я здивовано кліпала очима, найменше добра, я чекала саме від цієї людини, а свекруха мені заявила:

– Чому так дивишся? Дитині місце потрібно, скоро вже повзати почне по всій квартирі. А мені одній багато місця не треба. Розташовуйтеся, вечеря через годину буде. Зараз я щось смачненького зготую.

На вечерю вона запропонувала мені овочі на пару і варене м’ясо зі словами:

– Ти ж донечку годуєш. Звичайно, якщо хочеш, я можу що-небудь підсмажити. Але дієтичне для дитини краще. Вирішуй сама.

У холодильнику стояла ціла поличка баночок з різним дитячим харчуванням.

– Пора вже напевно підгодовувати нашу красуню, як думаєш? Якщо тебе цей асортимент не влаштовує, купимо щось інше. Ти кажи мені, не соромся, – посміхнулася мені свекруха.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩