Я ЧЕКАЛА ДИТИНУ, А ЧОЛОВІК, ЯК Я ДУМАЛА, ПРАЦЮВАВ ЗА ДВОХ, ТОМУ ВЕСЬ ЧАС ПРОПАДАВ НА РОБОТІ. АЛЕ, ОДНОГО РАЗУ, Я ПРИЇХАЛА ВІД МАМИ ДОДОМУ І ЗРОЗУМІЛА, ЩО В НАШУ КВАРТИРУ МІЙ ЧОЛОВІК ПРИВОДИВ ІНШУ ЖІНКУ. Я ЗІБРАЛА РЕЧІ І ПОЇХАЛА. ЧОЛОВІК ПРИЙШОВ ДО МЕНЕ АЖ ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ. ПРАКТИЧНО З ПОРОГУ ВІН ЗАЯВИВ МЕНІ, ЩО ЙДЕ ВІД МЕНЕ, І ЙОМУ ПОТРІБНО РОЗЛУЧЕННЯ. ТА, ІНША, ТАКОЖ ЧЕКАЄ ВІД НЬОГО ДИТИНУ

 

Я п’ятнадцять років прожила з своїм чоловіком. За цей час ми пережили багато всього разом. Зустрілися ми зовсім молодими і тоді я вважала, що мені дуже пощастило.

Мій чоловік з дуже багатої і заможної родини, закінчив інститут. А я – звичайна дівчина з села, яка вчилася в училищі на пекаря-кондитера. Нас об’єднувало почуття любові, тому ми не звертали увагу на велику різницю у наших соціальних прошарках.

Ми одружилися, але батьки Антона мене не сприйняли. Вся його рідня була впевнена, що дівчина-провінціалка зазіхнула на їхню квартиру в центрі міста.

Відразу після весілля Антон влаштувався на роботу по спеціальності – інженером в інститут, а я працювала в пекарні. Також я завжди приймала приватні замовлення на випічку тортів. Все це я робила ввечері, після роботи, у мене добре виходило, клієнтів було багато.

Коли народився син, працювати мені стало важче, але я почала пекти по ночах, коли сина вкладала спати. Я дуже хотіла допомогти чоловікові, разом у нас все виходило, ми навіть на квартиру почали по-маленьку відкладати.

Антон не багато заробляв в своєму інституті, тому якось ввечері я запропонувала чоловікові спробувати відкрити невеличкий власний бізнес. Ми відкрили власну пекарню. Спочатку це був невеличкий ларьок, потім ми винайняли більше приміщення, а через два роки у нас вже була наша власна мережа пекарень по всьому місту.

Чоловік мені не міг надякуватися, дуже швидко він став на ноги і паралельно з пекарнями почав впроваджувати інші бізнес-проекти. Я чим могла, допомагала чоловікові.

Антон розмахнувся, ще більшу квартиру купив. Родичі його за цей час, зрозуміли, що мені їх добра не треба було, і змінили думку про мене, а свекруха, взагалі, золота жінка, вибачення попросила, що відразу не розгледіла і не прийняла мене.

Якось чоловік прийшов з роботи і за вечерею ошелешив мене, що хоче, щоб я народила йому ще доньку. Я вагалася, бо сину нашому вже виповнилося тринадцять років. Але потім подумала, а чому б і ні.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩