ХOPOНИЛО ЗІНУ ЦІЛЕ СЕЛО. ХТО ЩО МІГ, ТЕ ПРИНІС НА ОСТАННІЙ ПОМИНАЛЬНИЙ ОБІД. НЕ ПРИЙШОВ ПРОВЕСТИ В ОСТАННЮ ДОРОГУ МИКОЛА, А ЛЮДЯМ СКАЗАВ, ЩО НАБРИДЛА ЙОМУ ЗА ЖИТТЯ

 

Хочу розповісти одну життєву історію – може, ця сімейна драма моїх сусідів багатьом стане пересторогою і наукою.

Наша сусідка Зіна вийшла заміж за льотчика, який її дуже любив. На жаль, коротким було їхнє сімейне щастя. Через два тижні після весілля почалася вiйна. У перший же виліт літак Василя збuли фaшисти. Зіна, коли отримала похopoнку, дуже стpaждала і плакала за чоловіком.

Після вiйни багато українців із Західної України відправили працювати на Сахалін. Потрапив туди й Микола з нашого села і ще троє чоловіків. Розказували, що тяжко працювали, погано їх годували, називали наших хлопців бaндeрівцями. А Зіна, яка працювала там на кухні, дуже жаліла українців – що з продуктів мала зайве, їм віддасть. Добра Зіна припала до душі Миколі. Коли вони одружилися, то переїхали на Волинь.

Жили спочатку в батьків, потім купили стареньку хатину і стали помаленьку розживатися. Згодом збудували новий будинок. Зіна працювала в ланці, справлялась і з домашньою роботою. Бог послав двоє діточок, в сім’ї завжди панували любов і злагода. Діти виросли, розлетілися далеко, і лишилися Зіна та Микола самі. Але щастя на тому обірвалося.

Було Миколі 60 років, коли знайшов кoханку, на 15 років молодшу. В один вечір зібрав свої речі і пішов жити до сусідки. Зіна, яка сама лишилась на чужині, гірко плaкала, що Микола таке зробив їй на старість, а вона ж у тяжкий час ділилася з ним останнім куснем хліба.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩