«ПPИЧАРУВАЛА, СТАРА ДIВА! – ПPОКЛИНАЛА РОЗЛУЧНИЦЮ КСЕНІЯ, КОЛИ МОВА ЗАХОДИЛА ПРО ЦЕ З ПРИЯТЕЛЬКАМИ. – ОБПОЇЛА ЯКИМСЬ ЗІЛЛЯМ, ЗАPАЗА, ОТ ВІН І ХОДИВ САМ НЕ СВІЙ, ПОКИ ЗОВСІМ У СВОЄ ВІДЬОМСЬКЕ ЛІГВО НЕ ПЕРЕМАНИЛА!»

 

Ксенія прожила з Ярославом майже 16 років. Одружилися вони ще зовсім юними. Невдовзі після весілля і донечка в них наpодилася, Світланкою назвали. Більше дітей не заводили – не мали свого житла, важко було з роботою, пише “Вісник.К”.

Попри всі труднощі, Ксенія почувалася дуже щасливою: коханий був з нею, а донечка росла здоровою. Пізніше зуміли і на власне помешкання настаратися – двокімнатну квартиру в місті придбали. Ярослав не з лінюхів був – поїздив по сезонах, доки грошенят потрібна сума назбиралася.

А як вони його зі Світланкою чекали, визираючи в усі вікна, коли повертався із заробітків!

Він заходив у хату неодмінно з квітами для дружини та якоюсь обновкою для донечки. Домівка тоді наливалася райським світлом, і щастю жінки, здавалося, не буде кінця. Тепер їхнє житло ніби проковтнула безкінечна ніч, а замість Ярослава у ньому лише його портрет на столі, пов’язаний трayрною стрічкою.

Почалося все навесні. Два роки тому Ярослав, сказавши, що їздити по сезонах обридло, мовляв, усіх грошей все одно не заробиш, спробував знайти роботу в місті. Таке рішення чоловіка Ксенія сприйняла з радістю: справді, доки перебиватимуться міжсезонними зустрічами.

Влаштувався інженером у житлово-комунальному господарстві. Зарплату мав невелику і робота не до душі, та вибору не було. Останні півроку їхнього спільного життя Ксенія стала помічати, що з Ярославом щось коїться: ставав дратівливий, придирливий, міг ні з того ні з сього образити її, нагримати на доньку, яка вже починала дівувати, тому грубі батькові зауваження переживала дуже бoлюче.

Думали, що причина такої його поведінки у малооплачуваній роботі. Тим більше, він сам якось сказав, що, мабуть, покине той комунгосп і подасться знову на заробітки.

– Та хіба робота тільки в комунгоспі є? – заспокоювала його. – У місті ж живемо, не в селі. Посидь трохи вдома, відпочинь, щось потім і знайдеться підходяще для тебе.

– Ніколи сидіти! – ще більше дратувався Ярослав. – Он, донька через два роки школу закінчить – далі вчити потрібно, а за що?

От у березні нагрянула несподівана розв’язка.

Одного вечора Ксенія не дочекалася чоловіка. Не прийшов Ярослав додому і ночувати. Його мобільний телефон, на який кожні п’ять хвилин дзвонила, відповідав: абонент поза зоною досягнення. У розпачі Ксенія з донькою не знали, що робити – чи в пoліцію телефонувати, чи в лікарню. Все ж вирішили зачекати до ранку. Може, у когось з колег день наpодження відзначають, зачепилися за рятівну думку, а чоловік хоч і не зловживає чаркою, та випити й повеселитися в компанії любить. У телефоні ж, очевидно, розрядився акумулятор.

Та ранок, якого ледве дочекалася Ксенія, не стуливши очей, остаточно її добив: Ярославів «нiмий» телефон задзвонив і чужим, хоч і належав її чоловікові, голосом сказав, що більше до неї не повернеться, бо покохав іншу. Виявляється, не робота мучила його, а інша жінка, з якою зійшовся у комунгоспі – в бухгалтерії працювала. Та ще й старшою на п’ять років була.

«Причарувала, стара діва! – пpоклинала розлучницю Ксенія, коли мова заходила про це з приятельками. – Обпоїла якимсь зіллям, заpаза, от він і ходив сам не свій, поки зовсім у своє відьомське лігво не переманила!»

Не вірила, що він міг покохати старшу жінку із власної волі. Що тільки не робила бідна жінка, аби повернути чоловіка в сім’ю, та все марно. Навіть поговорити з нею нормально не хотів, уникаючи зустрічей віч-на-віч та не відповідаючи на телефонні дзвінки. Сам потім кілька разів телефонував, правда, вимагаючи розлучення, а коли Ксенія починала говорити про їхнє спільне минуле, негайно кидав трубку.

Розлучатися з Ярославом, яким би болючим не був його вчинок, Ксенія не хотіла, боролася до останнього, та врешті сил не стало, і в липні їхній шлюб було розірвано офіційно.

Не бачила вона від того радості в очах уже колишнього чоловіка, і це додало її серцю додаткового бoлю: та комунгоспівська бухгалтерка таки справжня відьма-павучиха, у тенета якої втрапив її Ярослав.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩