ЛUХ0 ПРИЙШЛ0 В БРАТ0ВУ Р0ДИНУ НІ З ТОГО, НІ З СЬОГО. ЗАХВ0PІЛА ОДНА З ДВІЙНЯТ. – НЕМА В НАС ГРОШЕЙ, – ЗРОБИЛА СТPAЖДЕННЕ ЛИЦЕ СЕСТРА. – ТРЕБА ХАТУ ДОБУДУВАТИ. І ДВА ГАРАЖІ ІГОР ХОЧЕ. І ЗАГОРОЖУ З КАМЕНЮ. НЕ ЗНАЮ, ЯК ВИТЯГНЕМО ВСЕ ЦЕ. А ЦІНИ САМ ЗНАЄШ

 

Ларисин гардероб викликав здивування у співробітниць. І де тільки бере такі жaхливі одяганки? На секонді кращі можна знайти.

Ларисина сім’я не бідує. В чоловіка бізнес. Ще й з-за кордону його родичі щось підкидають. Проте, на запитання, як живеться, завжди з кислою міною відповідала:

– А-а-а, так собі, проблем вистачає.

Тим часом родина закладала фундамент під нову хату неподалік міста. Ігор, Ларисин чоловік, давно хотів «вилізти» з «коробки» на шостому поверсі. Хоча місця у трикімнатній квартирі вистачало: в сім’ї ріс тільки один син.

Ларисин рідний брат виховував двох дівчат-двійняток, жив разом із тещею в двокімнатці. Статків у Петра не водилося, тому діти частенько забігали до Лариси. Тітка зрідка вгощала чимось добрим. Переважно, смаколики отримували від дядька Ігоря або двоюрідного брата Стаса. Дівчатка не помічали, яким недобрим оком при цьому глипала тітка.

Якось при зустрічі Петро запитав у швагра:

– Як там хата? Росте?

Той ще не встиг рота відкрити, як Лариса скривилася:

– Така дорожнеча зараз. Ця хата всі соки витягне. Скоро гoлі й босі будемо ходити. От, інші люди живуть

– Не прибідняйся, сестро, – мовив Петро. – Не наклич біди. Дав би Бог, аби всі мали те, що ви. Багато людей на чужину їдуть, бо нема ні роботи, ні гроша.

– Ага, їдуть на заробітки, бо їм світа мало, – огризнулася Лариса.

Звели перший поверх. Узялися за другий. Ігор купив нову машину. Ларисин «робочий» гардероб залишався незмінний. Як і кислий вираз обличчя.

Вона ніколи не розповідала, де відпочиває з сім’єю. На роботі ділилися враженнями від літа: хтось їздив до Туреччини чи Єгипту, чиясь відпустка минула на дачі або в селі. Коли запитували Ларису, відповідала:

– Трошки відпочили.

І яким же було здивування однієї зі співробітниць, коли, зустрічаючи в аеропорту родичів, побачила Ларису. Невже це та сама гримза, до якої звикли щодня?! В брендових одяганках, дорогій взувачці. А які прикраси! А сумочка! І невже макіяж? Лариса з чоловіком і сином реєструвалися на літак до Австрії.

Співробітниця потай сфотографувала Ларису. Бо ніхто не повірить, коли розповідатиме.

Новина на роботі викликала фурор. Особливо фото.

– То наша Лариска, виявляється, симпатична, – оцінила чоловіча половина.

Після відпустки Лариса з’явилася у звичному образі. Наче й не було в аеропорту тієї розкішної жінки.

– А, може, їй чоловік не дозволяє на роботі гарно виглядати? – пліткували співробітниці. – Ревнивий, певно.

– Та ні, вона просто прибіднюється. Є такий вид «спорту».

– Отак і накаркає чогось.

Закінчили другий поверх. Почали будувати третій. Лариса з гонором дивилася на сусідські оселі: таки їхня вища. А Петро жартував:

– Тепер в кожного буде окремий поверх. Аби не заважали один одному.

Лихo прийшло в братову родину ні з того, ні з сього. Захвоpіла одна з двійнят. Лiкувaння коштувало, як для Петра, шалених грошей. Кинулися туди-сюди, трохи на Петровій роботі допомогли, дещо на роботі в дружини зібрали. Мама з тещею витрясли з вузликів усе до копійки. Але не вистачало.

Вирішив у сестри в борг узяти.

– Нема в нас грошей, – зробила стpaжденне обличчя Лариса. – Треба хату добудувати. І два гаражі Ігор хоче. І загорожу з каменю. Не знаю, як витягнемо все це. А ціни сам знаєш.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩