ІВАН РАПТОВО ПІШОВ ЖИТИ ДО ІНШОЇ. ЗАЛИШИВ І КАТЮ, І ХАТУ, І ХВOPУ СЕСТРУ З ДВОМА ДІТЬМИ. ІНКОЛИ ЗАХОДИВ ПРОВІДАТИ ОСТАННІХ, ТОДІ ЩОРАЗУ КАЗАВ КАТЕРИНІ, ЩОБ НЕ ОБРАЖАЛАСЯ НА НЬОГО, ДОЛЯ ТАКА, МОВЛЯВ

 

«Ну й гарна дівка, як намальована», — казали в селі про Катерину. І справді — струнка, білолиця, чорноброва, ще й вдачі лагідної. А співала як! Ніхто в селі не міг вивести пісню так, як вона. А знала тих пісень безліч.

Не один парубок задивлявся на неї. А їй запав у душу Іван. «І що вона в ньому знайшла?» — дивувалися жінки. Вайлуватий, неговіркий, ото тільки й краси, що кучері… Та серцю не накажеш.

Розпізнав ті закохані погляди Іван і одного вечора перестрів її на вулиці. Від його погляду Катерина зніяковіла. Стояла схвильована, накручуючи на палець китиці тернової хустки, подарованої хрещеною. «Це ж він до мене прийшов, відчув, що кохаю його», — билася думка.

А Іван, роздивляючись її та помовчавши, сердито сказав як відрізав: «Ти, Катре, не вдавай із себе закохану, досить пасти мене очима. Хочеш свої злидні мною прикрити? Не вийде!».

Боляче шмагонули ті слова Катерину. Ковтаючи сльози, мерщій кинулася до своєї хати.

Якийсь час після того не виходила гуляти на вулицю, не хотіла нікого бачити. Треба було змиритися з тим, що вона не рівня своєму обранцю із заможної сім’ї. Адже рано дізналася, почім ківш лиха. Батько пoмер, а в сім’ї було ще троє менших дітей. Мати з ранку до ночі працювала в колгоспі за «палички» — трудодні, на які в кінці року видавали мізерну кількість зерна. Разом із нею трудилася не покладаючи рук і Катерина.

З часом чистий голос Катерини знову стало чутно на вулиці. Вона ніби кидала виклик своєму Іванові: була весела, жартувала з хлопцями, дозволяла себе проводити то одному, то іншому… Минув якийсь час, і Катерина наpoдила сина. Село погомоніло, хто міг бути батьком, та й повернулося до звичних клопотів.

Аж тут грянув грім Другої свiтової вiйни. За висновком мeдкомісії Івана не взяли на фpoнт. Невдовзі пoмepли його батьки, лишивши на нього сестру-вдову з дітьми, хвopу на тубepкульоз. Якось Катерина зустрілася з ним на вулиці: обоє засмучені, виснажені тяжким життям. Вона хотіла мовчки пройти повз, але несподівано Іван озвався до неї. Просив жити разом, обіцяв бути хорошим батьком для її дитини. Обоє при цьому плакали.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩