МОЯ КОЛИШНЯ НЕВІСТКА ПЕРЕЇХАЛА З СВОЇМ НОВИМ ЧОЛОВІКОМ В НАШЕ СЕЛО. ПРОДАЛА КВАРТИРУ В МІСТІ, ЯКУ У СИНА МОГО ВІДІБРАЛА, КУПИЛА ТУТ ВЕЛИКУ ХАТУ. ЩЕ Й З ПОСМІШКОЮ ВІТАТИСЯ ЗІ МНОЮ НАХАБСТВА ВИСТАЧАЄ У НЕЇ. ЯКОСЬ ДО МЕНЕ В ГОСТІ ПРИЙШОВ ВНУК МІЙ ІВАНКО, ТАЙ КАЖЕ: – БАБУСЮ, А У МАМИ ЩЕ ОДИН ТВІЙ ОНУК СИДИТЬ! СКОРО МИ ЙОГО ВЖЕ ПОБАЧИМО. – НІ, ІВАНКУ, – КАЖУ Я ЙОМУ, – ТИ – МІЙ ЄДИНИЙ ОНУК, А ТІ – НЕЗРОЗУМІЛО ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ, І НАМ ВОНИ НІХТО. А ВВЕЧЕРІ ДО МЕНЕ ПРИБІГЛА НЕВІСТКА

 

Моя колишня невістка Юля переїхала з своїм новим чоловіком в наше село. Продала квартиру в місті, яку у сина мого відібрала, купила тут велику хату. Переїхала, ходить важлива, весела, живіт мені наставляє, щоб я бачила, що у неї дитина скоро буде.

Ще й з посмішкою вітатися нахабства вистачає у неї:

– Доброго дня, Маріє Петрівно. Добре виглядаєте сьогодні.

І посміхається, а мені так важко на душі.

Лише один позитив в тому я бачила – онучок мій поряд, в гості постійно до мене ходив. А вона взяла і заборонила мені онука без неї бачити. А головне, що я такого зробила? Просто з онуком Іванком поговорила.

Якось Іванко приходить до мене в гості та й каже:

– Бабусю, а у мами в животику ще один твій онук сидить! Скоро ми його вже побачимо.

– Ні, Іванку, – кажу я йому, – ти – мій єдиний онук, а ті – незрозуміло звідки взялися, і нам вони ніхто.

– Ні, бабусю. Що ти таке говориш? Ти ж моя бабуся, а він – мій братик, значить ти і його бабуся.

Іванко, напевно, розповів все своїй матері. Бо ввечері вже в мене на порозі була Юля. Очі ті витріщила, кричить, аж слина летить:

– Як Вам не соромно, Маріє Петрівно, дитині такі речі говорити? Ви ж доросла жінка! Тепер вже ви Іванка будуте бачити лише тоді, коли я буду поряд з вами!

Мені здається, що колишня невістка тільки причину шукала мене з онуком розлучити. Але що я такого зробила? Я лише сказала правду дитині, що вони мені ніхто, лише він мені ріднесенький. Нічого, вона мене ще згадаєте.

Магазин у мене є, хоча маленький. Потрібно сказати продавцеві нехай їй продає найгірші продукти.

Ще й з цим чоловіком своїм приїхала. І де вона його знайшла, зовсім не рівня моєму синові. Він і робртящий, і розумний. Подумаєш, жінку якусь один раз додому привів. З ким не буває. Краще б промовчала, так вона сварку затіяла:

– Забирайтеся з мого дому! Негайно. Я подам на розлучення!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩