— Я тебе народила і тепер буду жити в тебе, ти повинна мене прийняти…

 

Ще в глибокому моєму дитинстві я жила в обласному центрі у двокімнатній квартирі. Ми з сім’єю проводили багато часу. Коли мені виповнилося 8 років, сталася одна прикрість.

Тато застав матір з іншим чоловіком, зібрав речі та пішов. Після цього ми з мамою залишилися удвох і я старалася у всьому їй допомагати. Вона багато часу проводила на роботі, тому мною майже не цікавилася.

Згодом вона стала зустрічатися з іншим чоловіком, а через два роки — одружилася. У їхній новій сім’ї я відчувала себе зайвою та й молодик натяків матері, що я заважаю їхньому щастю. Тоді матір відправила мене жити до бабусі. Матір бабусі взагалі не допомагала, тому ми жили лише на її пенсію.

Ми жили скромно, але дружно. Бабуся стала мені і татом, і мамою. Дівочі мрії і секрети, перша закоханість і підліткова криза – бабуся завжди була поруч і мене підтримувала. На жаль, її не стало, коли я навчалася на другому курсі університету. Бабуся залишила мені свою квартиру.

Саме через це згодом з’явилася матір. Вона хотіла отримати цю квартиру й пропонувала мені обмін. Запевняла, що їм з чоловіком не вистачає місця у двокімнатній квартирі, а мені одній багато не потрібно.

– Я – твоя матір! Я тебе народила і виростила! Ти повинна бути мені вдячна!

Я її навіть слухати не стала:

– До чого всі ці розмови? Мене виховувала бабуся, а ти лише знайшла нового чоловіка й одразу викинула мене зі свого життя, як непотрібне кошеня!

З того часу матір в моєму житті не з’являлася. Зустрілися ми після 5 років, коли у мене народився син. Жили ми з чоловіком в бабусиній квартирі, мали середній дохід — нам вистачало. Прихід мами був великою несподіванкою. Я не хотіла пускати її у квартиру. Так не робиться: не можна кинути свою дитину, а через багато років заявитися до неї в дім. З кімнати вийшов син і запитав:

– Мама, хто це до нас прийшов?

Мама не розгубилася, а одразу відповіла:

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩