В п’ятницю ввечері телефонує мені подруга Марія, каже, що допомога потрібна. Їй важке не можна піднімати, вона в декреті. А генеральне прибирання потрібне, свекруха приїжджає. Просить, щоб я її виручила. Я вирішила Марії допомогти, бо незручно мені відмовити їй. Але коли приїхала до подруги, то дуже здивувалася, адже її чоловік та мама були вдома. І ходять так з кімнати в кімнату, поки я прибираю. Дивани відсувала, сміття просто гори. Огризки, папірці. Горщики всякі квіткові, підвіконня відмивала. Подруга начебто поруч весь час була, але то фіранки поправить, то щось розповість. Втомилася я дуже. Розпрощалися і я поїхала додому зі спокійною душею. Не встигла додому приїхати, як знову Марія дзвонить. Коли взяла телефон, то аж засмутилася від розмови з нею. Коли чоловік з роботи прийде, спитаю у нього ще поради. Більше й знати не хочу цю жінку

 

Ми з чоловіком живемо зовсім не багато. Мешкаємо в невеличкому містечку. З чоловіком отримуємо мінімалку, не більше.

У мене є подруга, Марія. Вона зараз в декреті, а на днях запросила мене до себе додому на чай.

Половину передпокою у неї займає старий кухонний гарнітур, точніше його частини, вже й саманезнаю скільки йому років. Марія скаржиться, викинути б, так важко тягнути його, а на смітник шкода. А хтось забрати обіцяв, так уже місяць забирає, ось ходять, спотикаються за нього, заважає він усім.

– Давай, – кажу, – я заберу. Раз нікуди подіти. У мами моєї на кухні зовсім старенький диван стоїть. Викинемо його з чоловіком, а цей поставимо.

Подруга моя аж зраділа, світилася, що клопотів стане менше. Все, без проблем. Замовляю стареньку газель. Спускаємо ці меблі. Дякую всім. Поїхали до мами.

Того ж вечора телефонує мені Марія, каже, що допомога потрібна. Їй важке не можна піднімати. А генеральне прибирання потрібне, свекруха приїжджає до неї скоро. Просить, щоб я її виручила. Я вирішила Марії допомогти, бо незручно мені, меблі забрала ж її. Але коли приїхала до подруги, то дуже здивувалася, адже її чоловік та мама були вдома, ходили, наче ні в чому не бувало. І ходять так з кімнати в кімнату, поки я прибираю. Дивани відсувала, сміття просто гори. Огризки, папірці. Горщики всякі квіткові, підвіконня відмивала. Подруга начебто поруч весь час була, але то фіранки поправить, то щось розповість. Втомилася я дуже. Місія виконана. Розпрощалися і я поїхала додому зі спокійною душею, адже борг свій віддала.

Вранці знову дзвінок від моєї подруги Марії. Розмовляти не зрозуміло про що. І явно мнеться подруга, щось сказати хоче мені. Довго щось там говорила, а потім каже:

– А ти гроші за меблі мені коли віддати зможеш?

А я ж зовсім серйозно думала, що меблі ті безкоштовно вона мені віддала. Викинути ж хочуть.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩