В ТОЙ ДЕНЬ Я НЕ ЧЕКАВ НІКОГО, АЛЕ ВІДЧИНИЛИСЯ ДВЕРІ, І НА ПОРОЗІ СТОЯЛА МАРІЯ МИХАЙЛІВНА «ВЛАСНОЮ ПЕРСОНОЮ». ТЕЩА НІКОЛИ НЕ ПРИЇЖДЖАЛА З ПУСТИМИ РУКАМИ – ВОНА ЗАВЖДИ ТЯГЛА З СОБОЮ ДВІ СУМКИ ПРОДУКТІВ, ДЛЯ НАС. ТА МЕНІ ЦЕ БУЛО ЯКОСЬ БАЙДУЖЕ, Я БУВ ГОТОВИЙ СОБІ ВСЕ ЦЕ КУПИТИ, ЛИШЕ, ЩОБ НЕ БУЛО ЇЇ В НАШОМУ ДОМІ. Я ЇЇ НЕ ЛЮБИВ І ВОНА МЕНЕ ТЕЖ, ТА ТОГО ДНЯ МИ ПОГОВОРИЛИ І ВСЕ ЗМІНИЛОСЯ

 

День, коли до нас приїжджала теща, був найгіршим днем в моєму житті. Коли Марія Михайлівна зайшла в квартиру, ми з дружиною сиділи на дивані. Виявляється, Оля знала, що мама приїде, просто нічого мені не сказала, щоб наперед не засмучувати.

Я не любив тещу, бо вона вічно була не в дусі. Практично з порогу у неї починалася гора претензій до мене: то я ще досі не полагодив тумбочку в коридорі, то взуття не там поставив, то кіт зіпсував її «нові» туфлі, то я життя її дочки зіпсував.

Я ніколи не горів бажанням бачити цю жінку. Проте розумів, що вона – мама моєї дружини, тому я зобов’язаний її терпіти.

І ось, відчинилися двері, і на порозі стояла Марія Михайлівна «власною персоною».

– Боже, що у Вас так смердить, немов воно згоріло? – Дружина підстрибнула, немов ужалена і побігла на кухню. Там і справді підгоріло щось з її куховарства.

Теща ніколи не приїжджала з пустими руками – вона завжди тягла з собою дві сумки продуктів, для нас. Та мені це було якось байдуже, я був готовий собі все це купити, лише, щоб не було її в нашому домі.

В той день я з Олею посварився через приїзд її мами.

– Оля, скільки вона ще буде приїжджати до нас? Відведи її кудись, і залиши її там.

Дружина теж не лізла за словом в кишеню:

– Вона тобі не сподобалася з найпершої зустрічі. Мама, до речі, теж не в захваті від тебе.

Я ще хотів щось сказати, але передумав, щоб не погіршити ситуацію. Оля забрала тещу на кухню і вони про щось там мило бесідували. Ну вже, хоч так…

До кінця того дня ми не сказали один одному жодного слова.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩