КОЛИ МИ ОДРУЖИЛИСЯ, ТЕСТЬ З ТЕЩЕЮ СКАЗАЛИ, ЩОБ МИ БРАЛИ КВАРТИРУ В КРЕДИТ. ВОНИ ПОЗИЧАТЬ НАМ ГРОШІ НА ПЕРШИЙ ВНЕСОК, АЛЕ, ЩОБ КВАРТИРУ ОФОРМЛЯЛИ НА ЇХ ДОНЬКУ. Я ПОГОДИВСЯ, І ЗГОДОМ МИ ПЕРЕЇХАЛИ. АЛЕ ЩАСТЯ ТРИВАЛО НЕ ДОВГО, СВІТЛАНА ПОСТІЙНО ГОВОРИЛА, ЩО Я МАЛО ЗАРОБЛЯЮ. ЯКОСЬ, ПІСЛЯ ЧЕРГОВОЇ СВАРКИ, ДРУЖИНА ВИГНАЛА МЕНЕ І Я ПОЇХАВ ДО МАМИ. А ЧЕРЕЗ ПАРУ ДНІВ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ БЕЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ. ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У ДРУЖИНИ БУВ ІНШИЙ ВЖЕ 3 РОКИ

 

Зі Світланою ми познайомилися шість років тому на одній з вечірок. Я закохався як хлопчик, та й вона відповіла взаємністю, у всякому разі мені так здавалося. Світлана красива, з пристойної сім’ї, з хорошою освітою і манерами. Я будував плани на майбутнє, думав, проживемо з нею душа в душу все життя, але на жаль. Ми зустрічалися пів року, потім я зробив коханій пропозицію і вона погодилась. Весілля в нас було просто шикарне, гарне вбрання, багато гостей, жива музика, ну просто все по вищому розряду.

Після весілля ми оселилися на орендованій квартирі. Все в сімейному житті складалося добре, ми не сварилися і жили в злагоді. Ми кохали один одного, радували приємними дрібницями і навіть планували в найближчому майбутньому дитину, але вирішили спочатку придбати власне житло. Так як грошей у нас не було, ми вирішили взяти квартиру в кредит. Суму для першого внеску, нам запропонували тесть з тещею, але при умові, що квартира буде оформлена на Світлану. Я, звісно, погодився, ми ж все-таки одна сім’я. Заробляв я на той час непогано і великих проблем з виплатою кредиту я не бачив.

Ми взяли двокімнатну квартиру в новобудові, поруч з центром. Коли ми туди переїхали, нашій радості не було меж. Світлана просто сяяла. Все складалося як найкраще. Я почав знову розмову про дітей, але кохана сказала, що зараз не час, бо нам потрібна машина. Я подумав, що й справді, авто нам не завадить і ми вирішили взяти ще один кредит. Так як батьки Світлани знову дали гроші на перший внесок, то й авто ми оформили на неї.

Тепер в нас було те, що ми хотіли. От тільки стосунки між нами чомусь погіршилися. Світлана почала мені дорікати, що я мало заробляю, хоча сама вона не працювала взагалі. То їй не вистачає на нове взуття, якого й так повна шафа, то на нову сукню, яких до речі я навіть не знаю скільки. Я пояснюю Світлані, що нам потрібно виплачувати кредити, треба трохи потерпіти, затягнути пояси і пожити в режимі економії.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩