КОЛИ ДОНЬКА ВИРОСЛА, Я ВИРІШИЛА ЇЙ ЄДИНІЙ РОЗПОВІСТИ ПРАВДУ. МАРТА ДОВГО МОВЧАЛА, НЕ РОЗМОВЛЯЛА ЗІ МНОЮ МАЙЖЕ МІСЯЦЬ. А ПОТІМ ЗАПИТАЛА: – ЯК ТИ МОГЛА? І ЧОМУ САМЕ ЙОГО, А НЕ МЕНЕ? ТА ДОНЬКА ПРОБАЧИЛА МЕНЕ І ДОПОМОГЛА ВІДНАЙТИ СИНА

Коли я почула, що у мене буде двійня, я була щаслива. Я бігла додому, щоб пошвидше поділитися цією радістю з чоловіком. Діток ми чекали уже давно, цілих п’ять років, ця двійня стала для мене справжнім подарунком долі.

Я прийшла, чоловік був удома, і я не навіть не встигла нічого сказати, як він випередив мене не зовсім приємною новиною, що незабаром він залишиться без роботи. На його фірмі почалася хвиля скорочень і він теж потрапив під неї. Я не знала, що тут сказати, тому аж присіла від несподіванки. Я теж нещодавно втратила роботу, ми виплачували гроші банку, в якому взяли кредит на житло. І якщо чоловік залишиться без роботи – для нашої сім’ї це буде справжнє лихо. Джерело

В той день я так нічого і не розповіла Роману, не хотіла його ще більше засмучувати. Через тиждень чоловік і справді став безробітним. Я підробляла, настільки це було можливо в моєму положенні. Роман теж старався з усіх сил, брався за будь-яку роботу, вдень біг на одну, ввечері на іншу, і коли він спав … тільки зараз почала розуміти, як же йому було важко. В один момент я для себе вирішила, що ми не потягнемо двох дітей. Якось на прийомі у лікаря, я розплакалася, вона і запропонувала, якщо така справа, віддайте тоді одного на усиновлення. Скільки зараз бездітних цілком хороших сімей готові взяти здорову дитину на виховання. А за всіма аналізами я дійсно виношувала два здорових плода.

Спочатку я не сприйняла її слова серйозно, гнала цю думку геть. Але про всяк випадок, Роману вирішила про другу дитину не розповідати.

На той час ми перебивалися практично з хліба на воду, у нас зросли борги, мені було страшно. І тому, коли я народила двійнят – від хлопчика я відмовилася відразу. Залишила собі дівчинку. Всі ці дні я плакала, я хотіла повернути синочка, від стресу у мене пропало молоко.

Коли нас виписували, Роман так нічого і не дізнався про сина. Він був щасливий, що у нас нарешті народилося малятко.

***

Відтоді минуло сімнадцять років. За цей час наше матеріальне становище значно покращилося. Ми почали жити добре. Наша донечка, Мартуся, якраз закінчувала школу. Вона у нас виросла справжньою красунею. В школі була круглою відмінницею, мала гарний голос, співала на всіх вечорах. Я дивилася на неї і не могла натішитися. Марта була для мене всім! Про свого сина я теж не забувала. Відразу після народження його усиновила сім’я, мені вдалося дізнатися, хто саме став прийомними батьками мого хлопчика. У нас невеличке містечко, та ще й за щасливим збігом обставин, в тому ж будинку жила моя добра знайома, якій я розповіла свою таємницю.

Від неї я і дізналася, що мого сина звуть Тарас, і що він потрапив у дуже хорошу, заможну родину. Хлопчик добре вчиться, займається спортом, він здоровий і щасливий. Для мене цього було достатньо, поки не сталося те, про що я навіть і подумати не могла. Інколи я приходила до них у двір, щоб хоч одним оком глянути на свого сина, як він росте, як змінюється.

З недавніх пір я почала помічати, що моя донька якось загадково посміхається, ходить замріяна. А якось ввечері вона сама до мене підійшла і сказала: – Мамо, я познайомилася з чудовим хлопцем. Він з сусідньої школи, ми недавно разом виступали на зустрічі випускників. Він дуже гарно співав. Мамо, він особливий.

Моя донька настільки захоплено говорила про свого нового знайомого, що я запропонувала їй, запросити хлопця в гості. Тепер ми з чоловіком добре трималися на ногах, у нас був невеликий сімейний бізнес – мережа магазинчиків дитячого одягу. Спочатку я сама шила, потім подруга допомагала – у підсумку ми виросли до невеликого ательє, при якому функціонують кілька магазинів. Не минуло і дня, щоб я не шкодувала про скоєне. Треба було синочка залишити, Бог би нам допоміг, як-небудь витягли б, виростили, зараз би з Мартусею росли разом.

За ці роки я так і не зізналася чоловікові у скоєному, намагалася кілька разів, та лякалася і замовкала.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩