КОЛИ БАБУСІ НЕ СТАЛО, БАТЬКИ ЗДАЛИ ЇЇ КВАРТИРУ В ОРЕНДУ, І ПОЧАЛИ СКЛАДАТИ ГРОШІ. Я ВИХОДИЛА ЗАМІЖ І ХОТІЛА ЖИТИ З ЧОЛОВІКОМ У ЦІЙ КВАРТИРІ, АДЖЕ БАБУСЯ ЗАВЖДИ ГОВОРИЛА, ЩО ЦЕ БУДЕ МІЙ СПАДОК. ТА БАТЬКИ МЕНЕ НЕ ПУСКАЛИ ТУДИ. ЛИШЕ ЧЕРЕЗ 3 МІСЯЦІ МЕНІ З ЧОЛОВІКОМ ПОВІДОМИЛИ ВСЮ ПРАВДУ

 

З моїм молодшим братом Олександром ми ніколи не жили в злагоді. По перше у нас була різниця у віці 13 років, по друге батьки завжди любили його більше ніж мене. Мені часто доводилося його глядіти, в той час коли мої ровесниці весело проводили свій час, мені це дуже не подобалось. А коли нянька була непотрібна батькам, то відправляли мене до бабусі.

Саша виріс егоїстичною людиною, якій завжди було все найкраще і відразу. Батько завжди казав, що він його спадкоємець. Мене взагалі перестали помічати. Все, що не робилося було для Олександра. Коли бабусі не стало, її квартиру, батьки почали здавати в оренду. Хоча бабуся завжди казала, що ця квартира – мій спадок. Я сподівалася, що коли увійду в доросле життя то у мене буде своє житло.

Квартиру продовжили здавати батьки, відкладаючи гроші на навчання для Саші. Мені було вже 26 років, я давно зустрічалася з молодим чоловіком, з яким планували одружитись. Він пропонував жити в нього, але я розуміла, що якщо в мене з’явиться дах над головою, то втрачу бабусину спадщину, я тоді не знала, що бабуся залишила заповіт на мене.

Якось я почала розмову з батьками на цю тему. Вони відреагували досить негативно. Їм не сподобалося, що я вирішила жити в тій квартирі. Вони взагалі повідомили мені, що бабусина квартира буде для Саші. Я була в розпачі. Тоді я вирішила звернутись до адвоката.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩