В СЕЛІ ПРО МОЮ СВЕКРУХУ ЛЮДИ ЗАВЖДИ ГОВОРИЛИ, ЩО ВОНА ЩОСЬ ЗНАЄ. АЛЕ Я НІКОЛИ НЕ ВІРИЛА В ЦІ БАБСЬКІ БАЙКИ, НЕМАЄ ЛЮДЯМ ПРО ЩО ГОВОРИТИ, ОТ І ПЛЕТУТЬ ВСЯКЕ. АЛЕ, ЯК ПОТІМ ВИЯВИЛОСЬ, ДАРЕМНО Я ТАК ВВАЖАЛА. КОЛИ МИ РОЗБИРАЛИ ВЕСІЛЬНІ ПОДАРУНКИ, МЕНЕ ЗДИВУВАВ ОДИН З НИХ

 

З Василем ми почали зустрічатися ще в старших класах. Хоча знали оди одного змалечку, все таки в одному селі виросли. Після школи його забрали в армію, я як і обіцяла дочекалась його і через місяць ми одружилися.

В селі, про мою свекруху люди завжди казали, що вона щось знає. Але я ніколи не вірила в ці бабські байки, нема людям про що говорити, от і плетуть хтозна що. Але як потім виявилось, даремно я так вважала і щось надприродне в світі таке існує.

Коли ми з Василем одружилися, то чітко для себе визначили важливу умову: жити окремо від батьків чоловіка і моїх. Я не з розповідей знаю як жити з батьками, коли, як то кажуть, дві господині в одній кухні. Моя мати прожила зі свекрухою 15 років і я добре знаю яке то було життя. Тому відразу після весілля ми, майже за безцінь купили стару хату на околиці села. Трохи її підремонтували і оселились, хоч і не хороми – зате наше, власне. Ми вирішили, що на перший час і так буде добре, а згодом зберемо грошей і побудуємо новий будинок, на цій же ділянці, слава Бога ділянка майже пів гектара.

Коли ми розбирали весільні подарунки, мене здивував один з них. Свекруха окрім грошей, подарувала якусь дивну ляльку ручної роботи. На перший погляд вона здається симпатичною, якби не закриті очі і великий гудзик замість рота. Тоді я цьому не надала взагалі ніякого значення, ляльку примостила в прихожій на підвіконні.

Через пів року я дізналася, що ми чекаємо дитину. Ми дуже зраділи і почали облаштовувати кімнату для майбутнього малюка. Через п’ять місяців мені було вже трохи складно справлятися по господарству і Василь запропонував щоб йог матір приходила до нас і трохи допомагала. Я погодилась і навіть зраділа, що тепер буде трохи легше.

Зі свекрухою в нас були дружні стосунки, вона багато допомагала мені по господарству, на кухні, давала життєві поради. Я була щаслива, що у мене така хороша свекруха, я натішитися не могла, як мені з нею пощастило.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩