КОЛИ ДОНЬКА ВИЙШЛА ЗАМІЖ, ЗЯТЬ ПРИЙШОВ ДО НАС НЕНАДОВГО, І ТАК І ЗАЛИШИВСЯ. МІСТИМОСЯ МИ ВСІ В ДВОКІМНАТНІЙ КВАРТИРІ – В ОДНІЙ КІМНАТІ Я З ЧОЛОВІКОМ, В ІНШІЙ – ЗЯТЬ, ДОНЬКА І ДВОЄ ЇХ МАЛЕНЬКИХ СИНОЧКІВ. А ВЧОРА ВІН ВЗАГАЛІ ОШЕЛЕШИВ МЕНЕ, СКАЗАВ, ЩО ЗНЯВ КВАРТИРУ І ТЕПЕР ВОНИ БУДУТЬ ЖИТИ ОКРЕМО, БО Я ПОСТІЙНО ЙОГО НЕДООЦІНЮЮ

 

Мій зять живе у мене в квартирі, а останнім часом ще й огризатися почав. Я завжди їм наголошую, щоб економили світло. Вчора прокидаюся посеред ночі, бачу світло горить. Підходжу ближче – зять на кухні наробив собі бутербродів з ковбасою, чай п’є, в комп’ютері сидить.

Я йому і кажу: – Ану швидко виключай світло і спати лягай. І нема чого ночами їсти. Я завтра цю твою ковбасу в смітник викину.

Він, замість того, щоб чемно піти спати, встав і каже мені: – Ви своїм чоловіком командуйте, а не мною. А ковбасу не ви купили, не вам викидати.

Моя донька Віра вийшла заміж за Дениса давно. Їм ще і тридцяти немає, а у них вже двійко дітей росте. Коли одружилися, зять прийшов до нас ненадовго, і так і залишився. Містимося ми всі в двокімнатній квартирі – в одній кімнаті я з чоловіком, в іншій – зять, донька і їх двоє маленьких синочків.

Спочатку домовлялися, що молоді будуть збирати на початковий внесок на квартиру, і як тільки зберуть більш-менш пристойну суму, з’їдуть. Спочатку ніби все йшло за планом – жили, економили, щось відкладали, але потім життя внесло свої корективи. Віра сидить в декреті, я кілька років назад попала під скорочення і тепер теж без роботи. В сім’ї заробляє лише один зять.

Я пробувала знайти роботу, але мені, жінці за п’ятдесят, не так просто знайти щось підходяще. Можна було б, напевно, піти в прибиральниці або касири, але здоров’я на це не вистачить! Мені важке не можна піднімати, і стояти довго не можу. Та й це теж непросто, після того, як просиділа багато років економістом в офісі, йти мити підлогу!

Мій чоловік тримається роботи, на якій платять копійки. Та й куди йому теж іти – ніхто ніде не чекає.

Тому так вийшло, що єдиний, хто в нашій сім’ї працює і отримує останні кілька років повноцінну зарплату – це Денис. Треба відмітити, що він ніколи нічого нам не жаліє – комуналку оплачує, продукти на всіх купує, одяг, чи предмети побуту, якщо треба теж. Ніколи не дорікає, мовчки дає на все гроші.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩