В НЕДІЛЮ ВІДЧИНИЛИСЯ ДВЕРІ І НА ПОРОЗІ СТОЯВ МІЙ СИН, ЯКОГО Я НЕ БАЧИЛА БІЛЬШЕ ДЕСЯТИ РОКІВ. СТЕПАН ПРИЇХАВ, ЩОБ ПОБАЧИТИСЬ ЗІ МНОЮ, А ТАКОЖ, ЩОБ ТРОХИ ВІДПОЧИТИ. КОЛИ СИН СКАЗАВ, ЩО ХОЧЕ ОДРУЖИТИСЯ З ГАЛИНОЮ, В ЯКОЇ Є ТРОЄ ДІТЕЙ, Я ЗОВСІМ НЕ БУЛА ПРОТИ. І ДО ГАЛИНИ, І ДО ДІТЕЙ Я ВЖЕ ДАВНО ЗВИКЛА

 

Галина була моєю сусідкою, дуже мені подобалася  ця дівчина. Я не раз мріяла, от би мені таку невістку. Та мій син багато років тому поїхав на чужину, та там і залишився. Жінок змінював, то одну, то іншу, але з жодною так і не одружився.

Галина з своїм чоловіком була чудовою парою. Я жодного разу не бачила, щоб вони сварилися. Її Михайло її дуже любив, чого не скажеш про його маму. Все їй було не так. А я ж то по сусідству живу, все бачу – дівчина  встає з самого ранечку і до пізнього вечора працює. Діти у неї завжди чистенькі, а їх неї було аж троє. В хаті завжди прибрано, їсти наварено – завжди повно всякої смакоти. Джерело

Та й сама Галина і красуня, і розумниця. Ніколи нікому не скаржилася на життя, посміхнеться, привітається, вся така прямо світиться щастям. Але щастя було у неї недовгим. Захворів Михайло, його в лікарню відвезли, лікували майже рік. Щоб врятувати чоловіка, Галина навіть квартиру свою  в місті продала, бо вона ж сама міська, а за нашого хлопця з села заміж вийшла, та так тут і залишилася.

Та грошей виявилося замало, вона ще й в борги влізла, але навіть це не допомогло врятувати чоловіка. Через рік Михайла не стало. Галина дуже важко все це переживала, і на руках у неї троє дітей. Дітям якраз потрібно було йти до школи, потрібні були гроші, щоб їм купити все необхідне. Галині потрібно було вийти на роботу, але її свекруха категорично відмовилася сидіти з онуками. Шукала відмовки, що сил немає, але ж її всього лише шістдесят сім.

А мені  було дуже шкода Галину, хотілося їй якось допомогти, підтримати. І я погодилась сидіти з її дітьми. Діти у неї хороші, слухняні.

Але свекрусі Галини це не сподобалося і вона вирішила вигнати її з свого дому.

– Діти твої мені весь час мого сина нагадують, – плакалася свекруха Галині. – Сил більше нема це терпіти. Та й грошей на них щодня багато йде, а мені ще лікуватися треба, і для себе трохи пожити.

Хоч би совість мала, таке говорити. Її діти весь день у мене, чим вони їй заважають. Від мене приходять уже і ситі, і вмиті. Та й ці діти у неї на руках виросли, я не розумію, як так можна.

Та свекруха не вгамовувалася: – Шукай собі інше житло.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩