Я купила собі красиві дорогі туфлі, про які давно мріяла. Прибрала їх в шафу для особливих випадках. Головне, я не збиралася розповідати Зіньці про покупку, тому-що знала, що вона знову почне клянчити їх, щоб приміряти. Не минуло й двох тижнів, як прибігла

 

Зіна, майстерно призвичаїлася клянчити речі у всіх: у своєї сестри, у мами, у мене.

– Мені нічого надіти, – і відразу личко робить таке кислиньке.

Спочатку я її жаліла і сама давала їй що-небудь з того, що не ношу, мені хотілося порадувати сестричку чоловіка. (Раніше вона мені дуже подобалася, здавалася такою миленькою). А потім вона вже сама почала просити, причому нахабно. Для мене стало вже неможливим купити собі шмоток – відразу мчала вона, Зіна.

– Покажи? Можна поміряти? Даси поносити?

Пам’ятаю, як я купила собі красиві дорогі туфлі, про які давно мріяла. Я їх прибрала в шафу, щоб взувати тільки в особливих випадках. Головне, я не збиралася розповідати Зіньці про покупку, тому-що знала, що вона знову почне клянчити їх, щоб приміряти. Але виявилося, що свекруха встигла випитати у мого чоловіка, що ми там собі купили, ось чоловік і почав перераховувати наші покупки. (Вічно вона все винюхує).

І уявляєте, з моменту покупки не минуло й тижня, як цей особливий випадок видався у Зіночки: вона прибігла клянчити у мене ці туфлі, щоб сходити в ресторан, куди її запросив наречений.

– Так ось надіти зовсім нічого, все не те … А мама сказала, ти нещодавно собі туфельки купила. Покажи? Дай?

І відмовити складно: «мама» ж відправила. Справа доходила вже до абсурду: я купила собі нову курточку. А для виходу «в люди» у мене було ще й пальто. Так Зіна тут-же прибігла клянчити у мене це пальто: «У тебе ж куртка нова з’явилася, а мені одягнути нічого, ти мені даси пальто поносити?»

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩