Я дізналася, що у мого чоловіка є інша. Я дуже довго думала, як мені правильно вчинити. А потім, через пару днів, я сіла і написала їй листа. Я написала його на дев’яти сторінках. Я від людей чула, що вона нормальна людина, мама двох дітей, 38 років їй, вона сама не так давно розлучилася з чоловіком. Вона мені відписала відразу. Лише тепер я згадала першу дружину свого чоловіка

 

Я дізналася, що у мого чоловіка є інша. Я дуже довго думала, як мені правильно вчинити. А потім, через пару днів, я сіла і написала їй листа. Я написала його на дев’яти сторінках. Я від людей чула, що вона нормальна людина, мама двох дітей, 38 років їй, вона сама не так давно розлучилася з чоловіком. Вона мені відписала відразу. Лише тепер я згадала першу дружину свого чоловіка

Я ніколи не замислювалася, що жила чужим щастям, що зробила у своєму житті найбільшу помилку, яку може зробити жінка.

Прийшло і до мене моє запізніле каяття, аж через 10 років. Прийшло тільки тоді, коли я опинилася по іншу сторону барикад. 10 років тому, коли мені було трохи більше 20 років, будучи на той момент сама заміжня, я зустріла свого коханого чоловіка, який був одружений, він був вінчаний зі своєю дружиною в церкві, у них була гарна сім’я і двоє дітей.

Не думалося мені ні про що тоді, крім як про власні почуття. Адже, на мою думку, він був мій і мав був бути зі мною і тільки зі мною, а його шлюб і мій шлюб також, на мою думку, були помилкою, яку треба було виправляти, і робити це чим швидше – тим краще для всіх, а насамперед для мене.

Його дружина представлялася мені холодною та зовсім байдужою жінкою, яка давно вже не любить і погано піклується про свого чоловіка.

Зустрічалися ми рік.

Ховатися і придумувати якісь виправдання я втомилася. І я сама зруйнувала свою сім’ю. Що було тоді з моїм чоловіком, навіть зовсім не хочу згадувати, він дуже сумував, інколи було дуже його шкода мені, він дуже хвилювався, але я тоді більше думала про себе. Про чоловіка я тоді думала зовсім мало. А з часом вляглося

Точніше для мене вляглося, а як там було у нього, я намагалася не думати про це.

Стала жити одна, мій новий коханий знайшов мені квартиру і приходив до мене кожен день. Я все чекала, ну коли ж він прийде до мене назавжди. І ображалася, і, бувало, сперечалася з ним. Він щиро кохав мене і все мені прощав, ніколи не сердився на мене, а я вміло цим користувалася.

Але і від дружини своєї йти не поспішав.

Через деякий час дружина дізналася, що він їй зраджує. Вона намагалася все налагодити, вони ще два місяці прожили разом і потім вона втомилася, зібрала йому речі і сказала, щоб йшов до мене.

Тільки тоді він прийшов до мене. Вже назавжди.

Я була найщасливішою жінкою на світі в той вечір. Про його дружину, що з нею там відбувається, я і не думала. І про дітей їхніх не думала. Думала, ну нічого, буде їх на вихідні брати, грошима допомагати, у них буде своє життя, а у нас своє. Ми, довго не чекаючи, одружилися. Він найкращий, дбайливий, найрозумніший, уважний чоловік. Я тішилася і раділа своєму щастю.

А потім була довгоочікувана радість від того, що я дізналася, що чекаю дитину. А згодом було народження нашої донечки. Все було чудово. Справлялися як могли. Жили, любили, ростили дитятко.

Життя склалося так, що півтора роки тому ми поїхали жити в інший регіон, і одного разу, випадково, я виявила переписку мого коханого з іншою жінкою, листування дивного характеру, яке мене насторожило відразу.

Виявилося, що ще коли ми жили на старому місці, він мені зраджував. Я знаю цю жінку, ми з нею спілкувалися колись по-дружньому. У них був роман, який не закінчився навіть з нашим переїздом, вони продовжують листуватися та зустрічатися.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩