Їй говорили подруги і мама: «З глузду з’їхала? Він же дідуган майже!». Напевно вона сама думала, що дійсно зійшла. І розуміла всі ризики. Але ж вона тепер щаслива!

 

Опинився на свята в компанії. Люди дуже приємні, але майже нікого не знаю. Поруч з дядьком, якого сильно за 50, сиділа дівчина років двадцяти семи. Андрій і Христина.

Вони веселилися більше всіх, хоча обоє не пили. Христина називала його татом. Я милувався: яка прекрасна дружба у тата і дочки. А потім вони раптом стали поспішати додому.

Христина пояснила: «Нас чекає син, що не засне без нас». Тут я розгубився. Коли вони пішли, запитав у господаря, який ще син, про що вони? “Ну як? – відповів господар. – Їх син. Вони ж чоловік і дружина».

А чому, кажу, вона його татом називає? «А, ну це у них давно повелося. Як жарт. Просто вони ще в пору роману прийшли якось в магазин, а продавщиця Андрію говорить: яка у вас гарна дочка! Так вона і стала його називати».

Потім я дізнався передісторію. Андрій взагалі талановитий художник. Але як годиться художнику, багато пив і колобродив. Одружений був двічі. Його справжня дочка вже старша Христини.

Загалом, років у сорок п’ять Андрій озирнувся і зрозумів: в житті ні чорта доброго не зробив. Став багато малювати, але справа не йшла. І тут з’явилася Христина, вони познайомилися випадково, практично на вулиці.

Їй тоді було трохи за двадцять. Навіщо їй, юній красуні, знадобився цей старий невдаха – загадка. Але – полюбила. А у Андрія ніби відкрилося друге дихання. З’явився сенс в житті. Він кинув пити.

Став писати відмінні картини, їх почали купувати, у нього з того часу вже було кілька виставок. Плюс він зайнявся дизайном, оформляє ресторани, а це дуже хороші гроші.

Так, зараз вони живуть у величезній квартирі, у них все добре, їздять по світу. Христина тепер дружина заможного чоловіка, але ж ніщо не віщувало тоді, коли вона побачила цього неголеного дядька.

Напевно їй говорили подруги і мама: «З глузду з’їхала? Він же дідуган майже!». Напевно вона сама думала, що дійсно зійшла. І розуміла всі ризики. Але ж вона тепер щаслива. А що ще треба?

Андрій, звичайно, теж щасливий, він взагалі вважає, що Христина – ангел, якого йому був посланий незрозуміло за що. Не заслужив нічим. А сина він обожнює, він з ним возиться, грає, гуляє, він – ідеальний батько.

До речі, і зі старшою дочкою відносини налагодилися, вона ж давно махнула на батька рукою, а тут раптом – раз! – побачила його бадьорим, веселим, турботливим.

Нерівний шлюб може бути дуже вдалим. Набагато вдаліше, ніж з ровесником. І я знаю чимало сімей, де чоловік старший років на двадцять-тридцять. І різниця в віці зовсім не проблема. Навпаки, вона благотворна.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩