У ТОЙ РІК, КОЛИ ГАЛИНА НАРОДИЛА ДОНЕЧКУ, СВЕКОР НАЧЕ РОЗУМ ВТРАТИВ. ВІН ПІШОВ ДО МОЛОДОЇ ЖІНКИ, А СВЕКРУХА ЗАЛИШИЛАСЯ САМА. ЖИТИ НА ОДНУ ПЕНСІЮ ВОНА НЕ ЗВИКЛА, І ВІДРАЗУ ПОБІГЛА ДО НЕВІСТКИ

 

Галині зараз 44 роки і вона заміжня вже близько 20-ти років. Вони з Сергійом мають двоє дітей: син 8 років і дочка – 5.

І діти такі маленькі, не дивлячись, що їх шлюб триває вже 20 років не тому, що подружжя довгий час не могли їх мати. А вони просто не могли собі цього дозволити.

Коли Галина з Сергієм одружилися, у них геть нічого не було: диплом інституту і все. Галину бабуся виховувала сама, у неї було 5 дітей і 9 онуків, так що на спадок Галині розраховувати не доводилося. Бабусина старенька хатина залишилася тітці, яка її доглядала до останнього.

Сергійові батьки були заможні: єдиний син, повна сім’я, дві квартири, що залишилися від бабусь.

В одній двокімнатній квартирі жили батьки чоловіка Галини, а іншу – здавали в оренду, скільки Сергій себе пам’ятає. Заробляли свекри обоє, щороку їздили на сезон на підробіток, собі ні в чому не відмовляли. Були забезпечені у всьому.

Коли Сергій одружувався, він розраховував саме на те, що їм з молодою дружиною віддадуть одну з квартир, так в його юності говорили і самі тато з мамою. Але з роками батьки думку свою кардинально змінили.

– У нас зарплата маленька, – сказала свекруха, – на нас не розраховуйте. Поживіть і своє наживите. Ми з твоїм батьком по знімних квартирах років 5 моталися, потім тільки спадок отримали.

Галина та Сергій на спадщину не розраховували, батьки були в квітучому здоров’ї і подружжя змирилися з тим, що у них нічого немає і треба наживати своє з нуля.

– Як жили? – гірко згадує Галина, – А як можна жити двом молодим фахівцям, одруженим під кінець 90-х? Кімнату орендувати, працювали, підробляли, на перший внесок для квартири по копійках збирали гроші. Найбільше я боялася дізнатися, що чекаю дитину в ті роки, інакше б взагалі – ніяк не втрималися. Важко нам було.

Років через 6 Галина з Сергієм грошей зібрали. В цей час траплялися і втрата роботи, і численні переїзди. Яка дитина, самим би вижити.

– А як квартиру ми взяли, то взагалі окрема тема, – каже жінка, – дуже важко було, який декрет? У всьому себе обмежували, щоб кредит швидше виплатити і хоча б знизити щомісячний платіж.

На світ у подружжя з’явився син, а потім, не виходячи з першого декрету Люда пішла за донькою.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩