ЯКОСЬ ДО ЛІДИ ПІДІЙШОВ СИН І СКАЗАВ: – МАМО, ТИ НАМ ВСЕ ДИТИНСТВО ЗІПСУВАЛА! ТОЙ ДЕНЬ ЖІНКА ПАМ’ЯТАТИМЕ ВСЕ ЖИТТЯ. ЛІДА ХОТІЛА Б ВСЕ ЗМІНИТИ, ТА ЧАС НАЗАД НЕ ПОВЕРНЕШ

 

У Ліди було дуже важке життя. Чолока не стало дуже рано, ще коли сини лише ходили в дитячий садочок.

Ліда виховувала їх сама, допомоги не було від кого чекати. Різниця між хлопчиками була всього один рік, і вона ледь встигала все робити. Синів Ліда виховувала в строгості завжди.

Ліді трішки допомагала мама, а потім і її не стало. Жінка постійно працювала, постійно була зайнята справами.

Сини її дуже рано стали самостійними, не дивлячись на материнську строгість, любили і боялися підвести її.

А сама Ліда, розуміючи, що не має можливості контролювати цілий день своїх дітей, намагалася максимально завантажити їх будні корисними на її погляд заняттями, щоб на погані часу не залишалося у них.

Хлопчаки закінчили музичну школу, вивчилися грати на фортепіано, вивчали англійську на платних курсах, займалися карате, ходили на гуртки творчості і малювання.

Розуміючи, що ці заняття обходяться матері дуже дорого, і їй приходиться працювати цілими днями, сини сумлінно відвідували всі гуртки.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩