ВЕСІЛЛЯ ГУЛО НА ВСЕ СЕЛО. ГОСТІ ПІСНІ СПІВАЛИ, ТАНЦЮВАЛИ, ГУЛЯЛИ. А ВРАНЦІ НАСТУПНОГО ДНЯ МАРИНА ВСІХ ГОСТЕЙ ПІДНЯЛА – НАРЕЧЕНИЙ ЗНИК. УВЕЧЕРІ ЩЕ ВЕСЕЛИЛИСЯ, А ВРАНЦІ ВІКТОРА НЕ СТАЛО. ДЛЯ ПОЧАТКУ ГОСТІ ОБШУКАЛИ ВЕСЬ БУДИНОК. ДАЛЕКА РОДИЧКА БАЧИЛА, ЯК ВІН ПІЗНО ВВЕЧЕРІ ДО КОЛИШНЬОЇ СВОЄЇ ЗАХОДИВ, НАТАЛІ. КОЛИ НА ПОДВІР’Я ЇЇ БУДИНКУ ПРИБУЛА ЦІЛА ДЕЛЕГАЦІЯ НА ЧОЛІ З ЗАПЛАКАНОЮ МАРИНОЮ, ГОСПОДИНЯ ВИЙШЛА ОСОБИСТО, І СКАЗАЛА, ЩО НАРЕЧЕНИЙ СПИТЬ

 

Віктор – в нашому селі був першим парубком. Всі дівчата за ним бігали, а він тільки радий цьому був. На всіх дискотеках в сільському клубі, вечірках або сільських гуляннях Віктор був в центрі уваги. Але й майстер був на всі руки, полагодить що завгодно.

Так тривало доки він не зустрів Марину. Віктор з компанією поїхали в місто, коли він гуляв у парку, то побачив дівчину. Гарненька, в світлій сукні, в променях сонця вона здавалася чимось неземним. Віктор закохався в дівчину з першого погляду і відразу познайомився. Вона жила і навчалася в місті. Віктор нарешті знайшов ту єдину яку так довго шукав і нарешті по справжньому закохався. Пара з них вийшла – краще не знайдеш. Він її обожнював. Готовий був за ради неї на все. Марина теж відповідала Віктору взаємністю, а як встояти перед таким красенем?

І ось через пів року молодята вже запрошували гостей на весілля. Столи спорядили у дворі нареченого. Гостей під дві сотні було. Родичі нареченої приїхали, з боку Віктора, теж вся рідня зібралася, та й друзі з усього району з’їхалися. З РАЦС щасливі молодята вийшли вже чоловіком і дружиною, і обоє світилися від щастя.

Святкували, як годиться, шумно, весело. Пісні співали, танцювали, гуляли. А наступного дня з раннього ранку, Марина в паніці весь народ підняла – наречений зник. Увечері ще веселилися і ось в цій веселій метушні Віктор кудись примудрився зникнути.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩