В ДЕНЬ ВЕСІЛЛЯ СТЕПАНА МАРІЯ ПРИЇХАЛА В РАЙОННИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ, ДЕ ПРОХОДИЛА РЕЄСТРАЦІЯ, АЛЕ В ЗАЛ ЇЇ НЕ ПУСТИЛИ. ВОНА ПЛАКАЛА В КОРИДОРІ, А КОЛИ МОЛОДІ ВИХОДИЛИ З ЗАЛУ, КРИКНУЛА ПРЯМО ПРИ ГОСТЯХ: – СТЕПАНЕ, СХАМЕНИСЯ, ЦЕ Ж ТВІЙ СИН! ДАЛІ НЕ ПАМ’ЯТАЄ, ЯК БІГЛА ЗА МОЛОДЯТАМИ, БО ВІРИЛА, ЩО КОХАНИЙ ОДУМАЄТЬСЯ. ТА СИНА МАРІЯ ВИРОСТИЛА САМА, БО СТЕПАН НЕ МАВ БАЖАННЯ З НИМ СПІЛКУВАТИСЯ

Вперше Марія зустріла Степана на танцях. Їм тоді було по по вісімнадцять років. Сподобалися один одному відразу. Так все літо і проходили, а восени Степана в армію покликали. Хлопець листи обіцяв писати, бо в той час служили по два роки. Марія щодня заглядала в поштову скриньку, все вісточки від коханого чекала. А через рік приїхав Степан у відпустку. Вдень Степан у себе в селі батькам допомагає, а Марія – у себе вдома, бо вона з іншого села. А ввечері сідав Степан на мотоцикл і мчав до Марії.

Інколи так пізно приїжджав, що батьки вже спали, так Марія прислуховувалася до скрипу хвіртки і лише почує цей ледь вловимий звук, зараз же до коханого через вікно. Степан обіцяв, що як через рік повернеться, так вони відразу і весілля зіграють. Степан повернувся служити, а через дев’ять місяців Марія народила сина. Дівчина написала про це в листі коханому. Джерело

Через місяць в гості приїхали батьки Степана – ​​«подивитися на внука». Свекор ніби зрадів дитині, але свекруха заявила, що син на їхнього Степана зовсім не схожий. Більше батьки Степана не навідували ні Марію, ні свого онука. Всі ніби забули про них зовсім. До неї дійшла чутка, що Степан вже повернувся з армії, але і він не спішив на сина дивитися. Тоді Марія зібрала дитину і сама до нього в село поїхала. У воріт її зустріла свекруха і ошелешила, що Степан скоро одружується.

В день весілля Степана Марія приїхала в районний будинок культури, де проходила реєстрація, але в зал її не пустили. Вона плакала в коридорі, а коли молоді виходили з залу, крикнула прямо при гостях: – Степане, схаменися, це ж твій син! Далі не пам’ятає, як бігла за молодятами і несамовито кричала крізь натовп гостей: – Я завжди буду тебе чекати і прислухатися до хвіртки. Вона і сама не знала, навіщо крикнула про хвіртку, просто вирвалося. Але відтоді Марія чекала, ночами вона чула не тільки плач свого малюка, але і кожен звук на вулиці. Все вірила, що коханий одумається.

***

Минали найкращі роки Марії, син підростав, а жінка ні на кого з чоловіків навіть не глянула, вірила, що наступить день, рипне хвіртка і Степан повернеться до неї. До неї кілька разів сватався хороший сусідський хлопець Михайло, але отримавши від неї низку відмов, одружився з  приїжджою вчителькою. Люди в селі дивувалися Марії: деякі, засуджували, що заміж не виходить. А інші з розумінням ставилися: «Чекає свою любов…».

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩