ЯКОСЬ ВІКА ЗАТЕЛЕФОНУВАЛА МЕНІ: -МАМО, ДАЙ ГРОШЕЙ В БОРГ. ЗА КВАРТИРУ НАБІГЛО БАГАТО, ТА ЩЕ Й ХОЛОДИЛЬНИК ПОРОЖНІЙ. – А АРТЕМ ЩО Ж? – НЕ СТРИМАЛАСЯ Я. ДОНЬКА ПРОМОВЧАЛА, ВИДНО, ЩО ЇЙ ЗАРАЗ ДУЖЕ ВАЖКО

 

Мені 54 роки, чоловікові – 58. У нас є донька Віка. Дитина у нас з’явилася пізно, то ж ми все життя з неї пилинки здували. Віка росла в турботі і любові: на моря возили, на гуртки водили, тим більше, що ще в ранньому дитинстві у дівчинки виявився абсолютний музичний слух. Вона у нас творча натура, в музичну консерваторію поступила. А нещодавно донька нам заявила, що заміж надумала виходити.

Глянувши на її обранця, я відразу зрозуміла, що варіант провальний. Але як це пояснити доньці? Вона ж буквально вчепилася в цього Артема обома руками. Ну що таке цей Артем? Навчання кинув, влаштувався працювати на неважку посаду адміністратора в ресторані. Личком він вдався, але ж гарні очі платять не багато. Джерело

Я пробувала пояснити доньці – не пара тобі цей Артем. Та вона вперлася, і край. Та й хлопець швидко зрозумів, що з моєї Вікторії можна шнурки вити. Він міг не з’являтися тижнями, не брати слухавку, пропадав десь постійно. Не було ні квітів, ні подарунків, вони ходили в кафе, але хлопець весь час говорив про якісь труднощі, так що розплачувалася Віка.

Ми – родина не бідна. Ми з чоловіком нашій доньці на старт навіть квартиру приготували – квартира була куплена, чекала свого часу, коли дочка зробить крок в самостійне доросле заміжнє життя. І це теж врахував Артем. Тому нещодавно покликав нашу Віку заміж. А ми просили їх, нехай поживуть просто так, подивляться, нехай не спішать з штампом. Мій чоловік відразу запитав майбутнього зятя:

– А на що ви жити збираєтеся? Віка ще вчиться, але і після закінчення вона буде заробляти зовсім небагато. Ти теж мало заробляєш. Що ви будете їсти?

Артем фиркнув, скочив з-за столу, образився і пішов. Віка за ним побігла. І що ти їм скажеш, якщо любов у них. Вирішили, нехай буде по-їхньому. Перший час після того, як молодь стала жити окремо донька просто сяяла: в домі наводила затишок для свого Артема, смакоту готувала, сорочки йому прасувала. Артем, начебто, влаштувався працювати, зарплата була маленька, та все ж. Ми їх підтримували, допомогли «довчитися» дочці. Оплачували комуналку, давали грошей на харчування та одяг.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩