Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз в чужу сім’ю? Як тільки совісті хватило? – В цей час її і поглинули спогади: цей важкий для всіх час, безгрошів’я… Я, разом зі своєю подругою, не могли знайти хорошу роботу, тому вирішили поїхати на сезонну роботу до Польщі. Хоч якось перебитися

 

Ольга вже більше години чекала дочку і новоспеченого зятя. – Який він? Чому вліз в чужу сім’ю? Як тільки совісті хватило?

– В цей час її і поглинули спогади: цей важкий для всіх час, безгрошів’я… Я, разом зі своєю подругою, не могли знайти хорошу роботу, тому вирішили поїхати на сезонну роботу до Польщі. Хоч якось перебитися.

В місті, куди вони приїхали, їх гарно прийняли. Поселили їх в хатинці для гостей. Самі господарі були багатії. В них був один з кращих будинків у місті.

До праці приступати потрібно досвіта, тому дівчата не довго засиджувались за вечірніми розмовами.

В цей час вони працювали, збираючи полуницю. Робота важка, але гроші за неї платили хороші, тому дівчата викладалися по-повній.

Контролював і перераховував ящики за робочими, син господарів будинку – Адам. Високий, чорнявий хлопець не зводив очей з Ольги. Навіть дописував їй декілька ящиків в кінці зміни.

Ввечері, коли Андріана вже спала, Ольга вибігала в сад, і там проводила солодкі ночі з коханим. Їй здавалось, що це кохання буде тривати вічно. Вона вже навіть уявляла, як привезе його додому і познайомить з мамою.

Через деякий час Ольга зізналася подрузі, що чекає дитину від Адама.

– Ти думаєш я не бачила, як ти літала до нього на побачення. Цього варто було очікувати. Ну що ж, вітаю!

На мій подив Адам сприйняв цю новину грізно.

– Я тебе майже не знаю. Приїхала з тої України, там Бог знає чим займалася, а на мене хочеш дитя повісити? Я не такий наївний, як ти думаєш.

Ці слова сильно ранили моє серце. Такого я точно не очікувала.

Андріана, дізнавшись, що Адам не хоче визнавати дитину, пішла до господині дому.

– Вона жінка хороша. Має зрозуміти твою ситуацію.

– Ах ви, такі-сяк. Як посміли мого сина в такому звинувачувати. Раз він каже – не його дитина, значить не його. Я йому вірю, і повністю підтримую. А ви – забирайтесь з мого дому негайно, і щоб духу вашого тут не було. Приютила на свою голову…

Дівчата розчаровані поїхали на батьківщину.

– Матусю! Пробач! Грішна я! Грішна. Замість того, щоб грошей привезти і тобі допомогти, я з “пузом” приїхала.

Мама в той день була сильно розлючена.

– Прославила ти мене на все село. Як тепер людям в очі дивитися?

Та з часом її гнів притупився.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩