Телефон Олега настирливо миготів. – І чому б не вимкнути цю функцію, лише відволікає від роботи. – Я вирішила не випробовувати своє терпіння. Підійшла до телефону, витерла об фартух руки і тицьнула пальцем на віконечко, та замість того, щоб зникнути, воно відкрилося.  Ці рядки я перечитала мабуть разів сто. Мій розум не хотів в це вірити

 

Це був хороший і теплий вечір п’ятниці. Попереду такі бажані вихідні, які ми проведемо лише вдвох. Тільки Олег і я! І нехай весь світ зачекає.

Олег повернувся з роботи, як завжди, він ніколи не запізнювався, а якщо таке траплялося, то попереджав мене про свої плани заздалегідь. Цього дня я готувала на кухні романтичну вечерю, а Олег завершував свої справи в кабінеті: потрібно було терміново відписати бізнес клієнту.

На столі неочікувано замиготів телефон, і ця мелодія… скільки я просила поміняти Олега на іншу, якась така різка, на мою думку.

– Олеже, тут тобі повідомлення прийшло!

Та чоловік був такий зосереджений на роботі, що не чув моїх вигуків з кухні.

Телефон час від часу вмикався, і на екрані миготіло віконечко з повідомленням, яке надіслали на вайбер.

– І чому б не виключити ці повторні сповіщення на телефоні, – думала я. – Лише відволікають від роботи.

Я вирішила не випробовувати своє терпіння. Підійшла до телефону, витерла об фартух руки і відкрила настирливе повідомлення. Хоча, скажу чесно, я ніколи не “рилась” в телефоні Олега.

“Любий! Цей день був найкращий у моєму житті. З нетерпінням чекаю нашої наступної зустрічі”, – ці рядки я перечитала мабуть разів сто. В голові крутились тисячі думок.

А може й не даремно бабусі під під’їздом весь час говорять, що наш шлюб довго не протягне? Бо, як вони кажуть, ми багачі, і такі люди в довгих стосунках не живуть.

Ми з Олегом справді добре стоїмо на ногах. У нього свій бізнес: автосервіс, я власниця найкращого в місті салону краси. Але нам не впало все на голову. Ми довго до цього йшли, багато життя цьому віддали. Тепер ми можемо насолоджуватися життям, подорожувати і народжувати діток.

Ех, дітки, ми тільки з Олегом про них заговорили, що час… а тут це повідомлення…

Я з переляку його видала, але в моїй голові час від часу спливало це віконечко: – Любий…

Вечеря була вже на столі, як мій Олег забіг щасливий на кухню, і закружляв мене в своїх обіймах.

– Люба, я щойно домовився про важливу зустріч. Я надіюсь вона пройде чудово, і ми будемо працювати з цими партнерами. Я так довго цього чекав. Ну що, відсвяткуємо?

Замість святкування я сильно злилася. Кричала на Олега за кожну крихту, яка падала зі столу на землю. Говорила, що він не цінує моєї праці. Що в наших стосунках все помінялося, хоча, ми з Олегом як жили, так і живемо душа в душу. Сама не розумію, що на мене тоді найшло. Просто це повідомлення не давало мені спокою. Але я таки не говорила Олегу про нього. Вирішила на власні очі побачити цю дівицю.

Вихідні пролетіли, як завжди, дуже швидко. Олег закинув на плече свою сумку, поцілував мене в щічку, побажав гарного дня, і вийшов з будинку.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩