ВДОМА У СВЕКРУХИ ОКСАНА ПОВИННА БУЛА УСІМ ДОГОДЖАТИ – ЧОЛОВІКОВІ, ЙОГО БАТЬКАМ, І ЦЕ ПРИ ТОМУ, ЩО У НЕЇ НА РУКАХ БУЛО НЕМОВЛЯ. І ОДНОГО ДНЯ ЖІНКА ВИРІШИЛА: ЯКЩО ІГОР І ДАЛІ НЕ БУДЕ ДОПОМАГАТИ, ВОНА ПОВЕРНЕТЬСЯ ДО СЕБЕ ДОДОМУ. ЧОЛОВІК НЕ СТАВ ЇЇ ЗАТРИМУВАТИ. ОКСАНА ДОВГО НЕ ДУМАЛА – ЗІБРАЛА СВОЇ РЕЧІ І ПІШЛА. ТА ЯКОСЬ ВОНА ВИПАДКОВО ЗУСТРІЛА СВОЮ ОДНОКЛАСНИЦЮ І ПО-ІНШОМУ ГЛЯНУЛА НА СВОЄ ЖИТТЯ

 

Оксана до весілля не задумувалася про те, яким буде її життя після одруження. Лише коли відгуляли свято і розійшлися гості, дівчина зрозуміла, що вона у чужому домі. Вона прокинулася зранку і відразу задумалася: “Навіщо я тут?”. Тут все було чужим. Оксана злякалася і почала плакати. Ігор, побачивши, що дружина плаче, поспішив її заспокоїти. Чоловік цілував молоду дружину і запевняв, що дуже скоро цей дім стане для неї рідним.

Після весілля почалося нове життя. У чужій хаті прижитися було складно. Часто серед молодят виникали непорозуміння. Оксана сердилася, коли бачила, що Ігор кидає під ліжко брудні шкарпетки, не вішає у шафу свій одяг. Ігор, в свою чергу нервувався, коли вона не встигала приготувати йому сніданок, і спересердя сьорбав гарячий чай. Він вважав, що дружина має встигати все. Коли Оксана затримувалася в читалці і пізніше приходила додому, Ігор дуже сердився і ревнував. Натомість Оксана і йому виставляла претензії, чому він не завжди вчасно повертається додому.

Сварки між молодятами виникали мало не щодня. І якщо колись для примирення вистачало лише поцілунка, то пізніше це вже не допомагало. Були непорозуміння і образи. А найбільше Оксані не сподобалося те, що чоловік тепер вказував, як їй одягатися – він хотів, щоби дружина носила лише довгі спідниці і обрізала “манікюр”.

– У нашій сім’ї коротких спідниць не носять, – твердо сказав Ігор.

– А в нашій сім’ї дарують квіти, – сказала Оксана з притиском, натякаючи, що про річницю їхнього знайомства Ігор навіть не згадав.

Оксану вже порядком дістали усі дрібні сварки, які були щодня. Як же змінився її чоловік – не за такого вона заміж виходила. А коли народилася дитина, почалися ще більші проблеми. Молоді батьки постійно сварилися, хто має вставати вночі, хто звечора заколише дитину, хто буде прати пелюшки, і так до безкінечності. Оксана ж мала усім догоджати – чоловікові, його батькам, і це при тому, що у неї на руках було немовля. І одного дня жінка вирішила: якщо Ігор і далі не буде допомагати, вона повернеться до себе додому. І яким же було для неї потрясінням, коли він сказав: “Ну, подумаєш…”

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩