НА СВОЄ ВЕСІЛЛЯ ОКСАНА РІДНОГО БАТЬКА НЕ ЗАПРОСИЛА. ВЕСІЛЛЯ БУЛО ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ. ОКСАНА ВИЙШЛА ЗАМІЖ, УСІ ГОСТІ БУЛИ У ЗАХВАТІ ВІД ЇЇ ВЕСІЛЬНОЇ СУКНІ, ЯКУ ЇЙ ПОДАРУВАВ ВІТЧИМ. МУЗИКА ГРАЛА, А МИХАЙЛО ЛИВ ЩИРІ СЛЬОЗИ ЖАЛЮ ЗА МАРНО ПРОЖИТИМ ЖИТТЯМ

 

У Михайла защеміло серце, коли він побачив Оксану на вокзалі. Він винувато глянув на доньку, і запитав:

— Чув, донечко, що у тебе скоро весілля, може, запросиш батька?

Донька обвела його зверхнім поглядом:

— Нізащо, — сказала вона. — Та й який ти мені батько, коли я все життя росла без тебе?

Михайло не мав що відповісти їй, лише винувато схилив голову.

Весілля було через тиждень. Оксана вийшла заміж, усі гості були у захваті від її весільної сукні. Вона щиро усім зізналася, що весільне вбрання  подарував їй вітчим. Свято було наповнене радістю і щастям. Проголошували тости за здоров’я молодих, кричали “гірко”.

А тим часом Михайло не мав спокою — ходив кругами навколо їдальні, у якій кипіла весела забава.

Гості виходили на вулицю і бачили, як він мучиться. Шкода їм було чоловіка, але чим вони могли зарадити? Усі люди в селі знали цю історію з самого початку.

Галина та Михайло познайомилися більше двадцяти років тому. Гарна була пара. Ходили по селі, як лебідь з лебідкою. Галина була впевнена, що знайшла своє справжнє кохання. Чоловік теж мав серйозні наміри щодо неї, тому незабаром запропонував одружитися. Але сімейне життя молодих почалося з сварок і негараздів. Виявилося, що одного кохання для Галини замало, потрібні були ще й гроші. Але Михайло заробляв не багато, і ніяких шляхів підзаробити не шукав. Вчитися теж не хотів.

Незабаром Галина зрозуміла, що чекає дитину. Тоді Михайло і вирішив, що пора щось міняти. Хлопець заради коханої дружини погодився вступити до київського університету. Галина була щаслива.

Незабаром вона народила гарненьку дівчинку з татовими очима та маминим носиком. Щасливий новоспечений батько зі столиці приїхав з подарунками. Ледве дотягнув валізи. Чого тільки не було там для маленької донечки — повзуни і брязкальця, маленькі сукні, ляльки.

***

Йшов час, донечка підростала, Михайло мусив їздити на сесії. Галина ростила дитину і чекала чоловіка.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩