НА НАШЕ НОВОСІЛЛЯ МИ ЗАПРОСИЛИ УСІХ НАЙБЛИЖЧИХ РОДИЧІВ. ПРИЙШЛА І СВІТЛАНА. – З НАШИМ ВЕЛИКИМ БУДИНКОМ НЕ ПОРІВНЯТИ! І ЯК ВИ ЗБИРАЄТЕСЯ ЖИТИ В ЦІЙ СІРНИКОВІЙ КОРОБЦІ? – СКАЗАЛА ВОНА. СЕСТРА ЖИЛА У ВЕЛИКОМУ ВЛАСНОМУ БУДИНКУ, А МИ РАДІЛИ, ЩО КУПИЛИ СОБІ КОМПАКТНУ ДВОКІМНАТНУ КВАРТИРУ. ЗАСТІЛЛЯ ПРОЙШЛО МЛЯВО. СВІТЛАНА СИДІЛА ЗНЕРВОВАНА, А ПОТІМ ЗАБРАЛА НАШУ МАМУ І ПО ДОРОЗІ ДОДОМУ ВИМАГАЛА, ЩОБ ТА ПЕРЕПИСАЛА НА НЕЇ СВОЮ КВАРТИРУ

 

Ми з сестрою посварилися через квартиру. Не думала, що колись дійде до цього. Світлана старша за мене на два роки. В дитинстві ми жили дружно. Але у сестри завжди були “царські” замашки, я ж була дівчинкою попростіше. Світлана завжди знала – вона гідна кращого в житті.

Краще, в її розумінні: забезпечений чоловік, відпустка кілька разів на рік, великий будинок. І робота «для душі». При цьому сама Світлана не планувала на це заробляти. Нехай чоловік про це дбає. А на випадок, якщо чоловік буде і не дуже багатий, і будинок не такий великий, і відпустку раз на рік, але щоб ніхто про це не здогадувався. Всі навколишні повинні вважати, що у Світлани є все, чого вона варта.

Я ж постійно вважала, що сім’я повинна всього досягати разом. Жінка не має сидіти з видом королеви, якій чоловік мусить все підносити на тарілочці. Проте, сестру в цьому я переконати не могла. Світлана вийшла заміж, підійшовши до вибору супутника життя максимально відповідально – за певними критеріями.

Щасливчиком виявився найперспективніший однокурсник з пристойної, а головне, забезпеченої сім’ї. Сам при житлі, у батьків дві квартири, брати-сестри відсутні, значить чоловік – єдиний спадкоємець батьківської нерухомості. Але, по факту – Світлана прорахувалася.

Батьки її чоловіка, вийшовши на пенсію, продали обидві квартири і виїхали жити закордон. Сину допомагати вони не стали. Так гіпотетична спадщина чоловіка виявилося міражем. Але Світлана продовжувала мріяти про власний будинок, тому настояла на тому, щоб чоловік продав свою квартиру і ці гроші пішли на перший внесок за іпотеку на величезний заміський будинок.

Далі запити сестри лише зростали, чоловік не справлявся, тому всі чергові покупки і поїздки на відпочинок, все було в кредит. Зовнішня картинка: великий будинок, іномарки, щорічна відпустка, модний одяг, все це було в кредит. Ніхто і не здогадувався, в якому кредитному болоті застрягла моя сестра і її сім’я.

Я вийшла заміж по любові, перші два роки ми з чоловіком жили в гуртожитку, на роботу я їздила в автобусі, а чоловік на стареньких Жигулях. Ніякого нового одягу, ми одягалися дуже бюджетно. Жили скромно, всі гроші відкладали на власне житло. Коли нам з чоловіком було по тридцять три роки, покупка власної компактної двокімнатної квартири в хрущовці стала для нас справжнім святом. На новосілля ми запросили усіх найближчих. Прийшла і Світлана. Цокаючи каблучками, вона пройшла прямо в квартиру, навіть не роззувшись і кинувши через плече: «У нас домробітниця прибирає! Я не звикла роззуватися!»

Походивши по нашій скромній квартирі, Світлана продовжила:

– З нашим великим будинком не порівняти! І як ви збираєтеся жити в цій сірниковій коробці?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩