Я ЧАСТО ПРИХОДИЛА З РОБОТИ ПІЗНІШЕ ЗА ЧОЛОВІКА І ЗОВСІМ БЕЗ СИЛ. ЯКОСЬ МИХАЙЛО ПОКЛИКАВ МЕНЕ НА СЕРЙОЗНУ РОЗМОВУ, СКАЗАВ, ЩО ТАК ТРИВАТИ БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕ І МАЮ ЗРОБИТИ СВІЙ ВИБІР. ТАК У НАС НАЗРІЛО ПИТАННЯ ПРО ТЕ, ЩО ЧОЛОВІК БІЛЬШЕ НЕ ВВАЖАВ, ЩО МЕНІ ВАРТО ПРАЦЮВАТИ. ВІН ПОЧАВ УМОВЛЯТИ МЕНЕ ЗАЙМАТИСЯ ВИКЛЮЧНО ДОМОМ, А Я НЕ ХОЧУ

 

Відразу після школи я поїхала підкоряти столицю, бо розуміла, що допомоги мені чекати ні від кого. Коли мені було вісім років, не стало мого батька. Ми тоді жили в його будинку. Не пройшло і тижня, як до нас приїхали мої тітки, рідні сестри батька, і виставили нас з мамою на вулицю. Вони нас переконували, що по закону це їхній будинок. Дали нам три дні, щоб ми зібрали свої речі і виїхали.

Йти нам було нікуди, два дні ми ночували на вокзалі, а потім мама знайшла якусь одиноку стареньку бабусю і домовилася, що буде допомагати їй, а та на перших порах нас прихистить. Потім мама знайшла роботу і винайняла нам стареньку квартиру на околиці нашого містечка. Я намагалася добре вчитися, щоб не хвилювати маму. Разом я розуміла, що тільки через освіту я зможу дати собі раду в житті. Ще маленькою я собі пообіцяла, що опиратимусь лише на свої сили. Ні в кого нічого просити не буду. Стану самостійною і незалежною.

І у мене майже вийшло. В університеті я була кращою студенткою, навчалася на відмінно. На практиці, яку я проходила в одній із столичних фірм, мене помітили і запропонували спочатку підробіток, а потім повноцінну роботу. На таких фірмах люди отримують пристойні зарплати, тому мої справи швидко пішли вгору. Тепер я змогла і себе прогодувати, і мамі допомагати. Я могла собі дозволити навіть відпочинок закордоном. Правда, відпочивала рідко, бо треба було працювати.

На роботі я познайомилася з чудовим хлопцем – Михайлом. Він був керівником цілого відділу. Подейкували, що його батьки дуже заможні. Це було видно з його зовнішнього вигляду і манер, у всьому Михайло намагався бути ідеальним. На той час є вже теж зовсім не була схожа на ту провінційну дівчинку, яка приїхала підкорювати столицю. Я добре заробляла, тому і добре виглядала.

Якось я допізна залишилася доробляти проект. Михайло теж в той вечір затримався. Ми розговорилися і не помітили, як прийшов вечір. Тоді Михайло підвіз мене додому і відтоді почав приділяти мені знаки уваги. Мене це дуже тішило, але я розуміла, що зовсім йому не пара – хто він, а хто я. Коли я зрозуміла через деякий час, що у Михайла щодо мене серйозні наміри, я вирішила розповісти йому правду. Але при цьому дуже боялася його реакції.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩