ВЕСНЯНОГО СУБОТНЬОГО РАНКУ НА ПОДВІР’Ї БАБИ ГАНІ БУЛО ГАМІРНО. ПЕРЕД ВЕЛИКОДНЕМ ВСЯ РОДИНА З’ЇХАЛАСЯ ДО НЕЇ ДОПОМОГТИ ВПОРАТИ СВИНКУ ТА ВЗЯТИ ІЗ СОБОЮ ДОМАШНЬОЇ СВІЖИНИ. ЦЕ БУВ НАЙЩАСЛИВІШИЙ ДЕНЬ ДЛЯ ЛІТНЬОЇ ЖІНКИ – БАБА ГАНЯ НЕ МОГЛА НАТІШИТИСЯ ДОРОГИМИ ГОСТЯМИ

Тієї суботи баба Ганя чекала більше, ніж Великодня. Готувалася старенька з усіх сил, це ж усі діти і внуки до неї мають приїхати. Радість переповнювала душу літньої жінки. Вона ж заради своїх найрідніших і живе, саме любов до них тримає її на білому світі.

Весняного суботнього ранку на подвір’ї баби Гані гомоніло багато людей. Враз сусіди почули, що заверещала свиня, а дітлахи, які бавилися на вулиці, аж позатуляли долоньками вуха. Старші й молодші бабині зяті, «танцювали» біля свинячої туші, професійно розбираючи її на частини. А на кухні поралися дочки та внучки, вони вже думали, що ж такого смачненького приготувати. Перед Великоднем вся родина з’їхалася до баби допомогти впорати свинку та взяти із собою домашньої свіжини. Джерело

При такій події обов’язковими були кілька речей – шашлики, кишки, тушонки і смалець. Чоловіки вирізали найкращі кавалки на шашлики, жіноцтво готувало банки, нарізало сало і м’ясо, мило кишки. Робота кипіла. Кожен член родини мав якусь роботу і тільки діти галасливо бігали по подвір’ї, не зовсім розуміючи, що тут відбувається.

Це був найщасливіший день для літньої жінки – Баба Ганя не могла натішитися дорогими гостями. Спираючись на паличку, ходила від одного до другого, підказувала, що і як треба робити. Забула на той час і про біль у крижах, і про тиск, який стрибає немилосердно. Приїзд дітей для матері завжди свято. А їх у неї багато, і всі гідними людьми виросли.

Вечоріло і більша частина роботи вже була зроблена. Вся родина гарно посиділа за столом, ласуючи смачними шашликами і сальцем. В неділю, після обіду роз’їхалися, набравши і сальця, і м’ясця. Бабі Ганні для них не шкода, кожен взяв стільки, скільки хотів, адже попереду свята.

Баба Ганя випровадила гостей, взяла шматок смачненької ковбаски і пішла до сусідки дізнаватися, коли до тієї навідається син Максим. Мовляв, потрібна його поміч — купити в райцентрі на базарі… порося. Бо як же вона тепер без свинки житиме?

Максим приїжджав у село часто, то ж вже через кілька днів стояв на бабиному порозі. До Гані чоловік ставився як до рідної. Може, досі відчував провину, що хлопчаком на сусідському городі повисмикував геть усю молоду моркву? Коли приїжджав до батьків, він щоразу навідувався і до старенької сусідки. Привозив гостинці: то хлібину, то цукерок шоколадних. Але Ганна ті цукерки ніколи не їла – збирала в торбинку для правнуків.

Старенька зраділа Максиму, немов рідному сину. Знала, що він не відмовиться допомогти. І вибере поросятко, і привезе, і з кормами допоможе. Так завжди було, то ж вона мала надію, що і цього разу все вдасться.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩