ЦЕ БУЛИ ТРАВНЕВІ ВИХІДНІ І МИ З ЧОЛОВІКОМ ЗБИРАЛИСЯ САДИТИ КАРТОПЛЮ. ДОНЬКА НАПЕРЕДОДНІ МЕНІ ЗАТЕЛЕФОНУВАЛА, СКАЗАЛА, ЩО ВОНИ З СІМ’ЄЮ ДО НАС ПРИЇДУТЬ. Я ЗДИВУВАЛАСЯ, БО ДО ЦЬОГО ВОНИ ДО НАС НЕ ЧАСТО ПРИЇЖДЖАЛИ. ПОДУМАЛА, МОЖЕ ДОПОМОЖУТЬ НАМ КАРТОПЛЮ ПОСАДИТИ. АЛЕ ДОНЬКА ПРИЇХАЛА З ІНШОЇ ПРИЧИНИ. ВОНА ДОБРЕ ЗНАЛА, ЩО У МЕНЕ Є ПЕВНА СУМА, ЗАРОБЛЕНА В ІТАЛІЇ, ЯКА ПРИЗНАЧАЛАСЯ НА РЕМОНТ БУДИНКУ. ДОНЬКА ПОЧАЛА СКАРЖИТИСЯ, ЩО ЇЇ ЗВІЛЬНИЛИ З РОБОТИ, А НА ЗАРПЛАТУ ЧОЛОВІКА ВОНИ НЕ ВИЖИВАЮТЬ

Родом ми з невеличкого села. З чоловіком ми ніколи не жили багато. Працювали все життя – я в місцевій школі працювала прибиральницею, а чоловік трактористом. Його професія в селі дуже затребувана, то ж основну частину заробітків додому приносив чоловік. Крім того, у нас є великий город – двадцять соток, завжди вдома ми тримали господарку – кури, гуси, корова, свині і навіть кролики. Зрозуміло, що працювали ми з чоловіком від зорі до зорі, не покладаючи рук. Бувало, прийдеш з роботи і не про відпочинок думаєш, а берешся за роботу по господарству. Так за день наробишся, що до ночі ні ніг, ні рук не відчуваєш.

Зате в домі завжди було і м’ясо, і молоко, і яйця, і фрукти-овочі. У нас же двоє діточок росло – син і донька. Ми ж для них старалися. Але діти виросли, як поїхали в місто на навчання, та так там і залишилися. Тепер ми з чоловіком працювали, щоб щотижня передати кожному сумку з продуктами, бо в місті все ой як дорого.

Потім син одружився, а донька заміж вийшла. Ми продовжували їх виручати продуктами, поки донька в декретній відпустці була, а зять один працював. Коли мені було п’ятдесят п’ять, я вирішила, що поїду на заробітки, щоб трохи заробити нам на старість. Тоді всі жінки з нашого села подалися в Італію, кума мене покликала, і я теж поїхала. Ми з чоловіком порадилися, що нам ремонт треба робити, а  грошей звідки взяти.

Я пробула в Італії три роки. Заробила необхідну суму і повернулася. Весь цей час чоловік сам справлявся з господарством, йому теж було теж нелегко. Тільки ми вирішили братися за ремонт, як приїхала донька. Це були травневі вихідні і ми з чоловіком збиралися садити картоплю. Донька напередодні мені зателефонувала, сказала, що вони з сім’єю до нас приїдуть. Я здивувалася, бо до цього вони до нас не часто приїжджали. Подумала, може допоможуть нам картоплю посадити.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩