ЩОВИХІДНИХ СВІТЛАНА З ЧОЛОВІКОМ ЇЗДИЛИ ДО СВЕКРУХИ. СВЕКРУХА ЖАЛІЛАСЯ, ЩО САМА РОБИТИ НІЧОГО НЕ МОЖЕ. ОСЬ ПРИЇДУТЬ ВОНИ, СВІТЛАНА ВІДРАЗУ НА ГОРОД ЙДЕ І ПРАЦЮВАТИ ПОЧИНАЄ, А СИНА СВОГО МАТУСЯ ПЕРЕД ТЕЛЕВІЗОРОМ САДОВИТЬ. ВТОМИВСЯ СИНОЧОК ЗА РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ, ВІДПОЧИВАЄ, РІДНЕНЬКИЙ. А СВІТЛАНА НА СОНЦІ ЗІГНУТА КІЛЬКА ГОДИН ПРОВОЗИТЬСЯ, ЩО ГОЛОВА БОЛИТЬ. А НАДІЯ СЕРГІЇВНА ЛИШЕ ВІДМАХУЄТЬСЯ І ТВЕРДИТЬ: – ТО БРЕШЕ НЕВІСТКА. А НЕЩОДАВНО Я ЗУСТРІЛА СВЕКРУХУ СВІТЛАНИ, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, У НЕЇ НОВА НЕВІСТКА, І ТЕПЕР ВОНА У НЕЇ ЗА НАЙМИЧКУ

 

Ще багато років тому працювала я з однією досить цікавою жінкою передпенсійного віку, Надією Сергіївною. Приємна в спілкуванні, розсудлива. Як колеги, ми з нею дуже добре ладнали. З нею завжди було про що поговорити, вона була, до того ж, досить розумною жінкою.

Єдине, що впадало у вічі, це те, що Надія Сергіївна ненавиділа свою невістку, Світлану. Вона мала єдиного сина, тому дуже багато надій покладала на нього, а тут така дружина йому дісталася. І не розумна, і не гарна, і господиня погана, а дітей виховувати вона взагалі не вміє, при такій матері бідні діти ростуть.

І так переконливо Надія Сергіївна все це мені розповідала, що я б і повірила, якби не дружила з цієї самої Світланою, її невісткою, і не бачила на власні очі її побут і сім’ю.

Тоді у багатьох дохід невеликий був, і у Світлани з чоловіком також: він звичайний робітник, а Світлана працює в бібліотеці.

Але діти, а у них було дві дівчинки, завжди доглянуті, в красивих сукнях. Світлана сама недоїсть, а дочкам завжди все найкраще купить.

Ділянка землі величезна у них була, овочі вони самі вирощували. Світлана після роботи дочок з садочка забирає, і на город бігом біжить працювати. Садить, полить, поливає. Чоловік теж іноді заходив, брехати не буду, допомагав навесні землю перекопувати. Ну а далі Світлана вже сама. Город – це жіноча справа.

Але Світлана не ображалася, навіть не думала про це. Навпаки, чоловіка любила, захоплювалася і догодити старалася.

Вдома завжди чистота, підлогу щовечора мила. В обід за продуктами бігала по навколишніх магазинах, встигала їх додому віднести, а вранці готувала на весь день свіжу їжу.

Як вона все встигала, я завжди дивувалася цьому.

Але було і ще дещо: в суботу-неділю вирушали вони до Надії Сергіївни допомагати. Чоловік в свої вихідні до матері один не їздив.

Вже не знаю, як вона їх переконала, що немічна і хвора. На роботі сама шафи переставляла, а вдома звалила все господарство на Світлану і тільки вказівки роздавала.

Ось приїдуть вони, Світлана відразу в город йде і працювати починає, а сина свого матуся перед телевізором садовить. Втомився синочок за робочий тиждень, відпочиває, рідненький.

А Світлана на сонці зігнута кілька годин провозиться, що тиск скаче до серйозних значень, а Надія Сергіївна лише відмахується і твердить, що Світлана вигадує.

Іноді мені навіть здавалося, що спеціально вона город великий такий тримає, щоб невістці життя максимально ускладнити. Стільки картоплі і огірків і трьом не з’їсти, не те, що одній. А невістка постійно спину гне на чужій землі.

Намагалася я Надію Сергіївну присоромити на роботі, да та тільки сміялася і говорила, що невістка ще молода і здорова, нехай працює, вона їй хорошого чоловіка виростила. А головна мрія моєї колеги, щоб син розлучився з дружиною. І синові своєму вона постійно тільки це й говоре, яка у нього дружина, недоглянута і простачка.

Я в глибині душі згодна була: моїй подрузі Світлані зовсім інший чоловік потрібен. Господарський, сильний, який буде їй опорою, а не цей ледар, мамин синочок.

Потім я на іншу роботу пішла і з Надією Сергіївною спілкуватися перестала. А нещодавно дізналася, що так сталося, як вона мріяла. Її  син розлучився. Сказав, що жив з дружиною тільки через дочок, а раз вони тепер виросли, не хоче він більше приховувати своїх почуттів. Зустрів, мовляв, справжню любов.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩