15 РОКІВ ТОМУ ВІД МЕНЕ ПІШОВ ЧОЛОВІК. ПІШОВ ДО МОЄЇ ПОДРУГИ, ЯКА ЖИЛА У СУСІДНЬОМУ БУДИНКУ. ЧЕРЕЗ ІВАНА Я ВСЕ РІДШЕ ПОЧАЛА ЇЗДИТИ ДО БАТЬКІВ, НАВІТЬ ПЕРЕСТАЛА СПІЛКУВАТИСЯ З МАМОЮ, АДЖЕ ВІН ГОВОРИВ, ЩО ТЕЩА ЙОГО НЕНАВИДИТЬ. ВІДТОДІ Я ІВАНА НЕ БАЧИЛА ЖОДНОГО РАЗУ. А НЕЩОДАВНО ЗУСТРІЛА СВОЮ КОЛИШНЮ ПОДРУГУ, ТУ САМУ – СУСІДКУ, ЯКА ЗАБРАЛА У МЕНЕ ЧОЛОВІКА. ПІСЛЯ ЇЇ РОЗПОВІДІ, Я РОЗПЛАКАЛАСЯ. Я НАВІТЬ ЇМ НЕ ВСТИГЛА ПОМСТИТИСЯ, ЯК ДОЛЯ ВСЕ РОЗСТАВИЛА НА МІСЦЯ

 

Хочу зараз згадати історію свого життя, щоб кожна жінка, яка її прочитає зробила свій висновок. Ніколи не спішіть бігти за чоловіком, якщо він вас покидає, адже зрада – це найгірше. І, скоріше всього, ця людина вас не варта, нехай іде собі геть.

Я тоді була зовсім молода, лише закінчувала школу. Батьки мої дуже інтелегентні і виховані люди твердих правил, бабуся – педагог і моє світле майбутнє попереду.

Всі думки були зосереджені на тому, щоб отримати золоту медаль, вступити до престижного ВНЗ і, звичайно ж, вийти заміж за справжнього принца, про якого кожна дівчина мріє.

І незабаром я таки зустріла його, того самого, омріяного Івана. Перший красень на все місто. За класикою жанру, навчався він в ПТУ.

Ну як вчився. Просто числився. Іван був з грізним характером, до нього тягнулися усі дівчата. Вчителі перехрестилися, коли випустили його зі школи навіть не з атестатом, а з довідкою.

І чому всім хорошим дівчаткам подобаються такі чоловіки, для мене залишається справжньою загадкою. Я закохалася по вуха в нього, і почала разом з ним пропускати заняття. Ми гуляли, каталися на мотоциклі, він постійно дарував мені квіти і засипав своєю увагою. А, що найбільше мені подобалося, так те, що всі дівчата дивилися нам у слід, та заздрили мені.

Через 3 місяці Івана забрали в армію. Рік я плакала, кожен день писала йому трепетні листи, чекала, як вірна собачка. Поки одного разу, в поштовій скриньці подруги-сусідки не побачила від нього лист. Так, саме від нього, від мого коханого Івана.

Я, не чекаючи ні хвилини, відразу ж його витягла і прочитала. Я не можу сказати, що він там написав щось серйозне, але осипав подругу компліментами, писав якісь ніжні слова.

Пройшов ще рік. Я поступила в інститут в іншому місті, на носі перша сесія. Добу безперервно просиджувала над конспектами, адже багато пропустила, коли прогулювала пари з Іваном.

Раптом пролунав телефонний дзвінок:

– Кицю моя, я повернувся!

Я зраділа і забула про все на світі. Яке там вже було навчання?

Місяць безмежного щастя, красива пропозиція стати його дружиною, адже відносини пройшли перевірку розлукою, довгою в 2 роки, спільні плани на майбутнє. Ми навіть весілля спланували! Двох діточок хотіли.

Він поїхав до батьків в інше місто. Я здала сесію і на крилах помчала за ним. Адже потрібно всім розповісти, що через пів року весілля, нехай починають готуватися!

Як виявилося я тішилася і строїла безмежні плани зовсім даремно!

Мама насамперед доповіла мені, що його часто бачили з моєю подругою. Звичайно ж я не повірила!

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу нажав ее номер ниже⇩